Цікаво, що часом я сприймаю тексти не відносно себе, а відносно когось іншого. Так і тут…

“Спробуй ще, ти так звикла рвати мене на шматки
Твоя посмішка – ніж, і “все буде добре” – слова
Не можу тобою напитись, роблю ковтки
Я вбитий тобою, ти жива

Я твій, пиши моє ім’я
На кожному вікні,
В якому плаче дощ
Змиває біль
Шукай мене в піснях
Ми в осені сумні

Я твій..”

“Тримай, поки триває мить
Знеболювальне болить
Ручки в правий бік догори
Палимось, як горить”

=======

Загалом, це настільки явно, про кого то, що навіть без підказок можна здогадатись.