Бізнес квітне

Якщо так подумати, в мене дивний пасивний дохід з блогу. Ну, або ж, з Ютубу. Тут коли як пощастить.

Справа в тому, що за останній рік до мене кілька разів звертались – хтось по ремонту стілусу до графічного планшета (з ролика на Ютубі), хтось по ремонту зубної щітки звідти ж. І от, якби не ці публікації, цього б відклику не було. Розмірковую – я вже продався, чи ще ні?..

Мабуть, слід розділяти відносно головної цілі. Моя ціль – донести корисну інформацію, з якою я стикнувся. Часом сам до неї ж звертаюсь. Як от коли ремонтував останню камеру – дивився по своїй інструкції, де гвинти приховані на ній. В іншому…мабуть просто приємно, коли до твоїх (не прямих) послуг звертаються.

Якщо виходити з думки, що кожна людина має свою специфікацію і напрямок роботи, мабуть мій напрямок це сфера обслуговування. Не в кафе, але по техниці. Найбільш вдало я себе проявив саме в цьому напрямку. Паралельно з цим напрямком йде торгівля. Хоча з моєю “соціальністю” то, скоріш, “метод від протилежного”.

Відчуваю себе конструктором, котрий лежить на столі, певні деталі напів-зібрані, інші лежать аби як. Лишилось це все зібрати до купи..ну от…знову музичний тріп…

“..Зібрати би до купи
Скласти з них мозайку
Але чомусь так тремтять руки..”

ви як хочете, а я пішов слухати…

 

Наче знов 2004-2005..

Дивно, але саме ця версія з цим кавером віднесла мене в той далекий не пам’ятаю який…тоді по Радіо Maximum грала вона і ще якась…котру якось знаходив, а потім так і не зміг. Не суть важливо…

Мабуть, просто дивно, коли кавер народжує спогади. А ще у них мерч кайфовий…

а загалом…в них і своя творчість непогана. Зацініть..

Мне кажется, я в беде – в сердце моем лоза..

..Тянет меня к воде
Так далеко на запад. Продовжувати читання Мне кажется, я в беде – в сердце моем лоза..

Якось так воно вийшло

Що воно чомусь згадалось..

“Все, що за стінами душі
Розкажи, покажи.
Неможливе стало можливим
Знаю я, нам буде під силу

Давай залишимось ніким,
Навіщо ці пусті слова?
Непотрібно більше сліз,
Час покаже нам.
Давай залишимось ніким,
Навіщо ці пусті слова?
Непотрібно більше сліз,
Час покаже нам.”

And i..

Для когось воно більш зрозуміле, для когось…

“All that you wish
All have you seen gonna take it
And bring it only for you
Whatever they said
Whatever they did
I’m gonna break it
Break it down for you
I know no matter how many times
I try keep you close to my mind
It was meaningless stupid try
I quit this long and lonely fight
And I
I know no matter how many times
I try keep you close to my mind
It was meaningless stupid try
I quit this long and lonely fight
And I..”

Загалом, важко сказати яка версія звучить приємніше, тож лишу обидві

Хм…

дивно слухати плейлист, і…як блискавкою…бо ж…

Последний вагон поезда.
Боязно,
Но течет река,дым
И один за одним
Дни…
Собери меня
В горсть…
Я только гость..
И всего ничего
От грома до волн
В море,
От полки верхней
До края мира…

И словно весной зараженный
Ищу только что-то родное
За каждым углом
Этой жизни…
Мы снегом укрыты…
Как дети…
Последний вагон…
До свидания…
Титры…

Перезаписана версія ще більш потужно звучить…більш проникливо…

 

Запах сорвавшихся вниз облаков, и день, день…

В нашем городе нет не проводов, не машин
Теперь времени больше чем жизнь, не спеши
Дыши не дыши, останься здесь, в комнатах без потолков, не души,
Запах сорвавшихся вниз облаков, и день, день.

На сегодня прощай, гасим свет
Где с мыслями на рассвет…

Колись дуже її любив. Ось в чому різниця. Музику ми любимо, а людей кохаємо. Але мова про пісню, звісно ж.

Пам’ятаю емоцію і відчуття. Я не можу згадати людини, відносно якої в мене ця пісня резонувала. Є думка, що таких було багато, і це просто як якийсь загальний образ. Епілог взаємовідносин з кимось.

И так смешно, без жестов без слов в сердце
На лице выстрелы с той стороны
Все равны, все равно вместе…
Брось ключи, и дальше без нас.

Знаєте, що смішно? Цей текст я беру з сайту гурту, котрий сам колись створив…тобто сайт, не гурт звісно ж…