Скільки можна іти по колу..

..В моїм світі, лиш ти навколо..

Часом бувають композиції, на котрі підсідаю. От і зараз так сталося. Окрім “У герці”, що грає в голові останні дні, останнім часом також в голові грає Розкажи…

“Ти скажи, ти скажи чому так?Знов у серці моїм, лиш смуток,Й навіть очі твої не гріють,Гірко мені…
Чи я маю тобі сказати?Чи я маю тобі збрехати?Тихо вечір зайшов до кімнати,Ми з ним одні…
Розкажи, розкажи – я буду мовчати.Слухати, слухати – тобі варто почати.І сказати мені, якщо мене любиш,Або ні, або ні, якщо більше не любиш.
Розкажи, розкажи – буду мовчати.Дихати, дихати – тебе міцно тримати.Або ні, або ні повільно втрачати,Все одно розкажи, я хочу знати…”
===================================
Здається, я втратив щось важливе. Просто ще не зовсім зрозумів, що саме. Коли надуваєш повітряну кільку тобі постійно підтримувати постійний потік повітря, бо ж інакше кулька або від’єднається, або лусне. Важко довгий час підтримувати цей самий баланс. Так і з людьми. Мені важко підтримувати баланс в тому, на чому ти не розумієшся. Чи розуміюсь я, наприклад, на бензопилках? Не дуже. Але я знаю, що для того щоб зрозуміти чи все добре з пилкою, мені потрібен тахометр, котрим я заміряю кількість обертів двигуна і зможу порівняти їх з тим, що вказано в інструкції. А з людьми…тут мав бути жарт про трахометр, бгг. Не смішно..
Неможливість зрозуміти чужі бажання і потреби викликає в нас відчуття відчаю (українською то цікаво звучить).
Я поки не знайшов комфортного для себе рівня взаємодії з навколишнім світом. Окрім, мабуть, блога. Я не знімаю відео зараз щоб не чути коментарі чи навіть їх теоретичну можливість. Мабуть на тому і закінчу думку запису…
“Замало слів, щоб пробити цю стіну,
Принаймні відколупати шматок,
Набридло довбати її без зупину,
На зустріч робити невдалий крок.”(с)Роллікс

Відкрийте більше з Notes 2.0

Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.

Залишити відповідь