Це могло б бути добрим знаком,
Якщо б в серці була доброта
Втім, єдине, на що я натрапив
Твоїх знімків була пустота…
Дивно натрапити в іншому місці на чийсь профіль. Напів-закинутий. Задумався, що у роботах кожної людини ми бачимо або якусь фандомність – те, що нам подобається, або ж якусь близьку ідею. Мабуть, для мене назавжди лишиться загадкою, як настільки близька (здавалося б) людина може бути, в іншому сенсі, настільки пустою. І, мабуть, саме порожнечу я бачив у тих знімках. Загалом, мене зваблює порожнеча у багатьох іпостасях. І це, мабуть, одна з них. Мабуть моя особиста порожнеча милується тим, що в когось вона є більша. Чи інша…
Ти хотіла заповнити свою порожнечу кимось. Я хотів навчитись розумітись і жити з порожнечею.
Мені сумно, і одночасно, зрозуміло, чому саме ти мала бути тією людиною-крапкою.
Колись в мене був вірш. Ну…скоріш не вірш, думка…”Не было никого “до”, и не будет никого “после”. Вспомнишь ли ты мое имя, если мы окажемся возле?”. Так от, я думаю, що ми можемо скільки завгодно в комусь розчинятись, але це зовсім не означає, що вони зможуть хоча б згадати наше ім’я, коли ми будемо поруч. Бо ми для них ніхто. Мабуть, саме тому, цей пост закінчиться саме так…
Відкрийте більше з Notes 2.0
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.