Faces look ugly..

..When you’re alone..

Іноді ми ускладнюємо життя більше, ніж було треба. Часто наше сприйняття основане на певному досвіді. Мабуть, головне навчитись не ставити знак рівності між цими першим і другим.

Певний час не довіряв тим чи іншим людям, згодом це стало такою собі аксіомою світогляду. Закриваючи останню сторінку книги – ми можемо лише здогадуватись, як далі розвивалась історія героїв. Так само, коли люди розходяться, мені завжди була цікава історія обох. До речі у Across the Universe було щось подібне. Коли історія була показана життям всіх персонажів.

99% історій, коли я зникав, на мою думку закінчувались хеппі-ендом. Тобто, коли ти виникаєш у житті іншої людини згодом, ти бачиш лише сухість у спілкуванні. І ця сухість вказує на те, що ти зробив помилку. Як примара з того світу. А що як ні?

Знайшов цитату, котра була колись на бухгалтерії. Те що знайшов звучить як “Добре слово – воно й собаці приємне, а людині й поготів, не шкодуйте подякувати і похвалити”. Там було тільки “Навіть собаці приємне добре слово, а людині…” – і я не знав, чим воно закінчується. Вислів, тобто. Цікаво, що у 100% випадків, коли я зникав, мене й не шукали. Тобто а нащо?..і це ще більше запевняло у думці, що ти був таким собі тягарем для когось, бо тебе несли поки ти допомагав йти.

Мабуть, треба буде якось переосмислити певні речі. Бо відчуття, що якісь сприйняття давно вже припали пилом, і ти дійсно, як якийсь дідусь, вважаєш що те, що тобі сказали “колись” є істиною. Закреслити “істиною”, написати “істиною з вийнятками”