I broke the code..

whoa-oh-oh..

Якщо так замислитись, то я знаю, чому мені зайшов так цей кліп

Бо він нагадує мені моє життя. Де кожен новий вагон це певний етап. Школа-технікум-робота-переїзд перший-переїзд другий…переїзд третій?..

Життя нагородило мене людиною, котра розуміє моя пояснення моєї єбанутості і в якої не виникає питання, нащо це все було. Як і не виникає питань, чому одразу після другого переїзду є плани на третій. Чи буде це те саме? Чи буде це “That’s where I found my kingdom come..“?

Я не знаю. Мені подобається життя на чемоданах, певним сенсом. Я розумію, що мені доведеться вивчити мову, традиції, здавати там на права, можливо обрости новою професією. Я готовий на все це, аби лишити позаду відчуття тюрми, яке бігає за мною останні два роки і нікуди не дівається. І вже не дінеться навіть після. Я хотів, щоб за мною перестав нестись шлейф “одесита”. Але, здається, за ним ще причепився шлейф громадянства. Є люди, які не асоціюють себе з якоюсь статтю. В певному сенсі про це відео вище. Я є людина, яка не хоче асоціювати себе з якоюсь країною чи місцевістю. Бо мені не подобаються дії води, не подобається, скільки хворих людей я тут спостерігаю. І колись, після війни, я напишу про цей останній цвях у кришку труни під назвою “моє життя ‘до'”. Зараз не на часі, бо можуть постраждати люди. Багато людей. Неможливо одночасно переживати за них і наражати на небезпеку.

Ps добре, що в особистих документах ще немає графи про особистий сайт. Тим, хто його запитував, багато речей стосовно мене стали б ясніші…