Я зараз досить рідко. Раніше хотілось знайти в собі все, що тільки знайдеш на просторах мережі. Депресія? Гм…а що там по пунктах? А…так в мене депресія! Що? Тут десь з’явився “синдром нестачі уваги”? Так він теж в мене є! – і все таке інше. Бо ж свою проблему ти вбачав у всьому.
Так і тут. Мені цей ваш “астенічний синдром” не до лиця. Загалом, запис мав бути про те, що мене запитали чи часто я нервую/проявляю стрес. І….замислився, що мені важко відповісти. Що є норма прояву стресу? Як часто ви чимось гримаєте чи підвищуєте голос? А як часто це робить хтось, кого ви знаєте? Який середній показник по цьому направленню серед людей?
В своїй емоційності я знайшов силу. Мені подобається врубити Sum 41 і слухати Screaming Bloody Murder на повну, десь всередині себе підспівуючи “And bloody murder we will scream!..”. Так само як подобається часом світитись від позитивних емоцій і освітлювати собою шлях іншим. Більш того, я впевнений, що десь є люди, котрі саме це в мені люблять. Те, що я можу їх підбадьорити в миті, коли знаю, що справи кепські. Цілком знаючи ціну цього всього, котра колись та буде сплачена (а часом бачу, що її вже знімають, просто частинами), я буду більш радий швидко вигоріти, ніж поступово тліти десь на узбіччі, як та викинута цигарка.
Можливо, за рахунок своєї худорлявості, десь у 40 я буду виглядати як цілком собі дід, з порожніми сірими очима. Та цей дід в мені і є я сам. Комусь це може подобатись, комусь ні. То вже їх проблеми…
А ще сьогодні, поки їхав в маршрутці, проносилось багато різних думок. Одна з них була про спробу зрозуміти, чому ж я так поспішаю всіх “любити”. Наче, зрозумів. В моїй системі координат я або люблю людину\довіряю їй, або ж не люблю, і, відповідно, не довіряю. Тож, мабуть, дійсно, я не можу всіх любити. Але люблю і ціную всіх тих, кому довіряю.
Відкрийте більше з Notes 2.0
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.