іКотики

Ну…ви зрозуміли, так?..то мій тонкий гумор..

Давайте зробимо як робили колись. Інтерактивна розповідь. Тандем з музики і думок.

“А люди такі, люди такі всоте
За день в свої бетонні соти
А де їм ще ховатись, сохнути
Людям першого, другого сорту?..”

Хотів спочатку назвати пост “коли п’ять ніжок забагато, а три ніжки замало”. Але виявилось, що немає такого вислову як “зайва п’ята нога” чи “як стілець без третьої ніжки”, бо є (наче) думка про те, що “як стілець без ніжки”, де мається на увазі що є три ніжки замість чотирьох. Так от. В когось світ тримається на трьох китах (замислювались колись, чому саме трьох? Я теж ні. Були певні роздуми на тему різностатевості, але міркування пішли не тою дорогою), а в мене світ, а точніше стілець, три…мався, мабуть, на трьох ніжках. Ненадійна конструкція, хоча ми вже вище вчили, що чотири ніжки теж не варіант (саме тому мова йшла про п’ять ніжок вище – хоч якась стабільність, м?). Тут доречно було б додати главу “Будь моєю ніжкою” і скатитись у гумор про фут-фетишистів, але ніт.

“Maybe you’re right
When the party’s over
You got no way to go..”

Конструкцій, насправді, може бути значно більше. В різних формах і варіантах. Ви замислювались колись, скільки вам потрібно людей? Давайте прикинемо приблизний список речей, що вам може знадобитись (тут у ефір вклинюється Міка Чуев (Бікфордов) і його “Теплые вещи”).

Нам потрібне спілкування. Першочергово. Звичайне. Чи ви помічали, як часто вас питають про “яка у вас погода”? – ні? Так от. Не помічали, бо у вас багато тих, хто про це питає. А значить все в нормі. Чи ні?

Вам треба той, з ким можна поділитись своїм світом. Мабуть, що внутрішнім. Бо зовнішній світ бачать всі і так. Помічали, як мало тих, хто цінує цей самий (внутрішній) світ? Назвіть трьох людей, котрих ви ще не знаєте, але котрі його цінують. Отож бо.

Підтримка. Наступний пункт є в додатку Дія (див. єПідтримка) – але, на жаль, не всюди є інтернет і не завжди щось таке можна вирішити завдяки додатку. Кожному з нас треба підтримка в певні часи. Навіть якщо ми самі того не помічаємо.

Нам потрібен той, з ким можна випити качоваю. Тобто кавочаю. Вибачте. Я винен (так-так, гумореска про вино). Чим ця категорія відрізняється від “спілкування”? Спілкування може відбуватись і онлайново. А тут вже потрібна реальна зустріч. Ото прям така, що підірвати сраку і кудись піти. Ліньки? Отож бо!

Часом нам потрібна “технічна” підтримка, і добре мати людей в оточенні, котрі допоможуть нам вирішити надскладні питання. Хоча б врятувати наш кран від течії. Свій Маріо (самовихваляюсь, ндо). Помітив, що часом не вистачає просто якоїсь поради про щось таке, що для когось досить просте, а для тебе – ціла наука.

Вище вже набралось п’ять “ніжок”. У вас всі на місці? 🙂

Думаю, що кожен може додати до них ще парочку “бокових”, про всяк випадок…мені ж достатньо було трьох, але все як в тому кіно – не так, як у людей. Ту шашель під’їв, та покосилась, а та просто закоротка. І ми, мабуть що, повертаємось до технічного завдання і робимо повторні заміри.

“И пока эта муха будет гладить свои лапки
Я буду говорить, что у меня все в порядке
В среднем человек в день может врать до двухсот тысяч раз
Вот и я солгу сейчас..”

Не пам’ятаю де почув, буквально на днях, але суть була така, що якщо хочеш заробити сто тисяч – потрібно планувати заробити мільйон, бо інакше нічого не вийде. Типу коли ти щось плануєш – завжди отримаєш менше, ніж було. Вино з бананом закінчилось, тож далі підуть “тверезі мислішки”. Так от. Коли не знаєш, які кроки будуть правильними – потрібно викреслити всі ті, що точно будуть неправильними. Перше правило клубу анонімних “нотсочитачів” – викинь всі старі (відбраковані) ніжки. Ті що лежали в ящику під гаслом “а може…” – бо не може. Чому? Тому що крапка. То лише в розповідях дідусів “старий кінь борозди не портить”. Ми ж розуміємо, що в 95% таких прикладів мова йшла не про коней, а про цих самих дідусів.

“Принеси мне удачу, милая,
Как приносишь вино – и ладно
Я роняю горькие слезы
В белое полусладкое
Роняю горькие слезы
В белое…

Принеси мне удачу, милая, если
Это чего-нибудь стоит
Я роняю горькие слезы
В белое полусухое.”

Колись ми писали Сінеру повідомлення, і замість слова “піво” телефонний Т9 видав слово “план”. Тож, заміть запрошення на “піво” Сашко отримав повідомлення “Приїжджай. У нас є план!”. Як ви розумієте, ніякого плану у нас в той день не було (втім, як і пива) – і спільного в цих двох ситуаціях в тому, що ніякого плану немає. Раніше я міг пожартувати, що мій гумор зрозуміють тільки мертві, тепер я схиляюсь до думки, що і кращі наші друзі – це ті, кого вже з нами немає. Бо ж вони, хоча б, не заперечать, що ми з ними кращі друзі. В іншому…

Мабуть, треба кінчати..

“В угол окна проспект
мы же друг другу друг
на каждое да есть нет,
на каждое нет есть вдруг
В пустоту с головой
В маковые поля
Я всегда с тобой
И ты всегда без меня.

Пой мне, пой. Прошу..
Жизнь слишком короткая
Ты и я
Лишь шум, мешающий пробкам
Голые, пьяные спим
С тобой так противно и одному ещё хуже
Каждый нуждается в том,
Кто никому не нужен..”

Якщо ви подумали “о…це ж звідси епіграф OFU!” – і так…ви праві. Здається, це була їх остання композиція перед тим як гурту не стало. Сьогодні з Сашкою обмірковували, що є безліч речей, котрі неможливо придбати за гроші. Одна з них це стабільний стан тих чи інших людей. Ну…ок. Мій стан можна зробити стабільним завдяки заспокійливим за 25 грн/пачка/вистачаєна2місяці. Але є інші, в кого все (мабуть) не так легко. Тож..мене це турбує. Турбує і з точки зору їх стану (в першу чергу), і з точки зору мого стану через їх стан.

В голову знову лізуть приклади з хвостом Мужика, котрий був кимось “відкушений”, і з часом сам по собі відвалився. Кожен раз я задаю собі питання – “відірвати чи почекати, поки сам відвалиться?..”. Зараз літо, безліч справ (вчора вареники, сьогодні викошував десь з 15-17 соток ділянку). Дурних думок замало в голові, точніше для них місця не лишається.  Треба підтягнути “творчу складову” себе. Девіант (в певному сенсі) був більш стабільним місцем для зарядки позитивними флюїдами від одних і тих самих людей. Пост…знаєте, а мабуть закінчу тим, що саме зараз грає. Знову зі свого плейлиста на Саундклауді композицій, котрі сам туди ж завантажив. Бо ж актуально..

“Никто, никто не спасет тебя
Когда тебе плохо
Никто, никто не увидит как
Чтобы жить тебе нужно сдохнуть
Никто не знает, что там внутри тебя
Но мы все похожи
Никто не сможет тебя спасти
А ты все еще можешь
Ты можешь..”