Кажуть.. (думки про додатки знайомств)

..що знаходить той, хто не шукає. Але чи потрібно йому тоді, взагалі, когось “знаходити”?

Внутрішнє відчуття каже, що все це не про те. Оці всі ваші “додатки для знайомств”. Як досвід – ок, як самоціль…я не скажу, що в реальному житті тобі легше з кимось познайомитись. Може, навіть, навпаки. Особливо для соціофобушків. Але, кмон. Скільки тут нормальних людей? Реально. Котрі не будуть когось принижувати (привіт, мої ранішні дописи, три “ха”), котрі реально шукають когось, а не щось? Не секундну емоцію? Не бажання самоствердитись за чийсь рахунок?

Є думка, що ті, хто дійсно когось шукають (перший/новий акаунт тут) знаходять і…зникають. Всі інші це люди, котрім цікаво не знайти, а сам вайб. Емоція. Відчуття нескінченних можливостей…типу “я можу бути з ким завгодно”. Але ж, будемо об’єктивні, “з ким завгодно” дорівнює “з ніким”. Бо ж “..все можливо, поки не зроблено вибір..”

В мене була думка купити тут перманентну підписку. Типу наче ж і “не дорого”, наче ж і “..люди цікаві”. І дійсно цікаві. І дійсно, я б хотів певних людей перенести для себе з цього майданчика в іншу площину спілкування. Тих, з ким обмінюємося думками. Бо це дійсно цікаві люди. Але, в той же час, дійшов до думки, що я не хочу бути тим, хто “..міг би бути з ким завгодно”. Бо це лиш страх вибору і відповідальності. А саме “твоя” людина може трапитись тобі де завгодно. Вона може збити тебе на пішохідному переході (нє, а шо? Романтика…), бути твоїм клієнтом на роботі. І якщо тобі трапиться побувати у проктолога – хто зна, може це саме він – буде тим, хто зазирне всередину тебе і побачить там…щось прекрасне…(ви ж розумієте, що то був і каламбур і ні?..).

Поки тут, але є думка що недовго. Бо не вірю в “вічні пошуки”, якщо це тільки не пошук глибинних сенсів світоутворення.