“Come on baby, let’s ride
We can escape to the great sunshine..”
Часом сам дивуюсь зі своїх музикальних смаків, а, точніше, з їх різноманітності. Свого часу не любив такого явища, як “меломан”. Типу “та шо це взагалі таке?!..”, а зараз…згадалась Blue Jeans, але потім згадав з чого починалось. Загалом, почалось з Gods & Monsters, котру почув у Американській Історії Жахів, у виконанні Джесіки Ленг. Cola була, якщо не помиляюсь, таким собі “гг…про шо вона співає?..”, але зайшла як окремий трек. А потім чого тільки не було…чомусь, думки закінчуються цитатою тої самої Gods & monster
“No one’s gonna take my soul away
I’m living like Jim Morrison
Headed towards a fucked up holiday
Motel, sprees, sprees and I’m singing
Fuck yeah, give it to me, this is heaven,
what I truly want is
Innocence lost, innocence lost…”
..з посиланням на кавер..
В цілому ж…музика для мене, це як аналог алкоголю, тільки без того самого алкоголю. Полюбляю сісти вночі, надіти навушники…запустити щось у дусі “Kiss me hard before you go, Summertime sadness..”, і потягувати потрошки, занурюючись в якісь свої роздуми чи справи…свого роду музикальна медитація вночі на самоті..
Відкрийте більше з Notes 2.0
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.