Now put your fingers in the air screaming, “Fuck ’em, I don’t care”..

..Gotta do what you do to get by, yeah..

Післязавтра їду на навчання, тож…як ви розумієте, навряд чи тут будуть часто з’являтись думки чи ідеї. Але, сподіваюсь, що будуть. Що буде час і можливість (бо цього рота ніхто не заткне, гг). Загалом, відчуття двоякі. Не добре, не погано. Просто все є як є. Час покаже що там буде зі мною, де я буду, чим це закінчиться для мене. Чим “бравіше” мої речі, тим епичніше, зазвичай, буває, коли я повертаюсь через день. І такий “ну кмон! Я ж так старався загнати в сльози своїми речами”.

Якщо так вже трапиться, що поїду “аждоперемоги”, то най буде ціль повернутись – поїхати на концерт Yonak’и у Європу. На подив, від “та шо тут слухати окрім двох пісень”, зараз це музика, яка мене підтримує. Кожен раз, коли їхав у РТЦК, я вмикав саме її. Сьогодні це знову була Call me a saint.

Страх наповнює серце, біль наповнює мозок. Мені важко, навіть на хвилину, лишати людину, з якою я вже майже пів життя. Але просто зараз так треба зробити. Просто така ситуація і просто такий момент. Згадується OH…
“Жаль сегодня мой день
Сегодня не мой год
И все люди не интересны, все мои планы на оборот
Может быть в следующий раз
Может быть в следующей жизни
Воздух всего лишь – газ, даты всего лишь – числа

Пой мне ночью под
Солнцем. В тесной
Квартире, из пьяных
Стен

И я держу тебя за руку
И мы переживем эту зиму, воздух скурим и заново
Ведь всё что мне нужно, просто лишь держать тебя за руку
Под снегом там наверху, вместе вернемся из темноты, и ты
Держи меня, держи меня, держи..”

Я розумію, що не можу знати, наскільки це все і коли я повернусь додому, тим важче окреслити свої думки. Сподіваюсь, що вернусь цілим і живим. Сподіваюсь, що здоров’я не похитнеться більше ніж зараз. Є ще багато слів, котрих я не сказав близьким людям, тож сподіваюсь що неодмінно встигну їх сказати. Обійняти близьких – мати, брата, племінників. Побачити їх нарешті, вони вже зовсім дорослі. Сподіваюсь, що зможемо з Сашкою з’їздити на могилку Аделаїди. Вона завжди зі мною, де б вона не була.

Дякую всім, кого знав. Хто освітлював моє життя своїми променями. Я обов’язково повернусь, щоб бути. Просто не маю права лишити Сашку саму. Всіх люблю, всім радий. Ваш Руся..

 

Ps сподіваюсь, що буде час і можливості писати сюди нотатки. Тож…не губимось..