Ну…тепер тільки так…
Дивно дивитись фільм, який ти не міг застали в дитинстві, бо…тобі було лише 5 років?..Але зараз ти вже старший за персонажів, які фігурують у фільмі і як він сприймається тепер?
Перед світанком – це романтична історія, котра починається з того що двоє незнайомців Джессі (якого зіграв Ітан Гоук) і Селін (яку зіграла Жулі Дельпі) опиняються в одному потягові. Кожен їде по своїх справах, але як тільки їх шляхи пересікаються вони розуміють, що бачать один в одному дещо більше, ніж просто попутчики, і вирішують провести разом один день.
Чим далі вони пізнають один одного, тим більше в них знаходиться як розбіжностей, так і компромісів стосовно тих чи інших речей. Не в останню чергу це пов’язане з тим, що їх життя проходило у двох паралельних всесвітах – Джессі родом з Америки, в той час як Селін народилась у Франції. І протягом всього фільму ти бачиш певну різницю в ментальності, різному відношенні до моментів, які їх оточують напротязі їх прогулянки. Не в останню чергу різність сприйняття ще і в тому, що Селін з більш заможної родини, в якій вона народилась і росла в любові, в той час коли батько Джессі не дуже хотів, щоб той народився. Тож можна сказати що вони зовсім різні люди і, мабуть, за межами цієї ситуації навряд чи б знайшли спільну мову, але, також, це є причиною, через яку вони не можуть відірватись один від одного.
Фільм немає якогось “екшену” і це, радше, спокійна історія про двох незнайомців, котрі викладають карти на стіл, дивлячись на реакцію іншого. В той же час цікаво споглядати на те, як, здавалося б, різні світи знаходять якісь спільні речі, котрі їх об’єднують. У фільмі багато міркувань на різноманітні речі, котрі чомусь нагадали мені фільм Німфоманка Ларса фон Трієра. Сама ж ідея взаємовідносин чомусь відгукнулась однією з серій серіалу “Споріднені душі”.
Чи варто дивитись цей фільм? Ну…в ньому немає жартів як у легких французьких комедіях чи якоїсь глибокої сюжетної лінії, але часом нам цікаво подивитись історію про двох людей, котрі є, як я люблю їх називати, “ідеальними незнайомцями”. Тобто людьми, котрі зустрілись випадково і ця “випадковість” здається сама по собі не випадковою, про що говорить їх зануреність один в одного. В якомусь сенсі мені не вистачало якоїсь…гм. Я б сказав, що фільм має певну незавершеність. І це не дивно, бо через дев’ять років після виходу оригінального фільму вийшло продовження (Перед заходом сонця), а ще через дев’ять років вийшов третій фільм (Перед північчю). Втім, це зрозуміло, коли ти дивишся фільм зараз, але сам по собі фільм як такого кінця не мав.
Я б радив його для перегляду, якщо вам хочеться просто цікавої романтичної, легкої історії на один вечір 🙂
Не розпалюй що давно вже згасло?.. Продовжувати читання Не змогли знайти повітря вчасно..
Згадав це відео:
Коли побачив ось це фото -_-
Здається тут не тільки будівля, а й увесь світ палає! 😀
Перший день по роботі виявився перенасиченим. Але…з сьогоднішнього дня ми офіційно (майже) займаємось чисткою димарів. Я йшов до цієї ідеї рік, і нарешті співпали можливості з реальністю. Як воно? Ну…
Мене завжди лякає щось нове. Особливо коли це “нове” є послугою якимось іншим людям. Бо я ніколи не впевнений у собі, тож завжди заздалегідь вважаю що нічого не знаю і не вмію. Тому можна лише уявити, яким великим кроком для мене було заявити, що…ми займаємось чисткою димарів. Я не вказав слово “професійною”, хоча розумію що той метод, який ми використовуємо, відноситься до такої. Не дивлячись на те, що заробіток ділиться на двох – я вважаю що це непоганий заробіток як для такої роботи. В нас одразу з’явилось кілька перших клієнтів (три за один день), і думаю що далі ця кількість буде тільки зростати. Втім, ми готові.
Я намагаюсь придумати, чим би ще таким можливо було займатись, щоб це мало певний рівень і приносило певний дохід. Мабуть, було б непогано заробити собі на триколісний електро-грузовичок, котрим я міг би доставляти різноманітні товари з будівельних магазинів чи з пошти. Чом би й ні? Це б міг бути ще один вид заробітку. Якщо ти не можеш змінити якусь систему, в якій ти живеш – спробуй підлаштуватись під порядок, за яким вона працює. І тоді ти зможеш отримати максимум з мінімуму. Я просто буду знаходити нові лазівки в цій системі, щоб знаходити свій шлях. Взагалі, наявність свого транспорту дозволила б розширити спектр послуг, якими я міг би займатись. Як приклад – чому б не займатись фарбуванням дахів? Достатньо придбати пару компресорів, завантажити їх на свій транспорт і…до зірок. Або ж взяти зварювальний напів-автомат, навчитись з ним працювати і робити такі роботи для себе і інших? Теж гарний варіант роботи на дому.
Думаю, що це лише початок. З часом я відкрию ще якусь свою справу. І буду розвиватись у кількох напрямках одночасно. Вже зараз я зібрав акумулятор для свого електровелосипеда і планує надалі займатись ще й у цій сфері. Звісно ж за можливості. Тож…хто зна, що буде далі. Але я починаю вірити, що “далі” буде.
В дитинстві перед тим, як впасти у траву – ти не думав ні про що. Зараз, перед тим як впасти у траву – ти думаєш, як би сракою не припасти на їжака. І їжак то ще не гірший приклад…
Є діти, котрі будують замки з піску, є діти, які валяють замки із піску інших дітей. Я та дитина, котра бігає по пляжу і руйнує пісок. Замки не встигають навіть з’явитись.
З тим, що за останній час я дізнався що, як мінімум, троє дітей ходять сцяти і срати у пісочницю, моя теорія про те, що коти можуть вважатись тими ж дітьми тільки підтвердилась. Також “котик” батько двох з трьох дітей. Всміслі там де йшов, там і надзюрив. Смішніше за все, що і їх кіт так само ходить в туалет. В мене всьо…
ну…здається в мене все. Facepalm?..
Коли почув в акустиці, то й зовсім… Продовжувати читання Зависаю над цією піснею…
