“Как тебя, девочка, зовут? – Virginia Slims…”
На початку війни був час, коли ти шукав порятунку в чому тільки можна. І часом він знаходиться в досить дивних речах. Але що робити, коли ти шукаєш порятунку після смерті близької людини? Як і…в чому його знайти?
Історія починається з поховання подруги дівчини на ім’я Клер. Нам показують, наскільки вони були близькі з самого дитинства і як їхні життя важко було уявити одне без одного. Втім, часом життя обривається дуже раптово, не залишаючи тобі якось примиритись з тим фактом, що важливої частини твого всесвіту більше немає. Іншому персонажу, а саме Давиду, ще важче, бо він лишився не тільки дружини, а ще й матері дитини. І тут…
Одного разу Клер приходить в будинок покійної подруги щоб провідати її сім’ю, і бачить в будинку дивну особу – дівчину з білим волоссям, котра віддалено нагадує їй померлу подругу. Втім, як виявляється, це всього на всього одягнений у речі дружини Давид, котрий вирішив, що його дитині не вистачає не батька, а саме матері, і згадав про свій певний “фетиш” з перевдягненням у жіночий одяг.
Згодом, кожен знайде щось своє в таких дивних взаємовідносинах, коли Клер має можливість отримати хоча б “частину” того, що у неї було з подругою, а Давид, в свою чергу, отримав можливість більш явно проявити свою внутрішню “жіночність” і пройтись по магазинах з одягом, або ж завітати у кабаре, де є ті, хто не соромляться себе такими, якими вони є.
Певною мірою цей фільм нагадує “Дівчину з Данії”, але він дещо про інше. Там було про самовизначення людини як тої, що народилась з “іншим” гендером, а тут, скоріш, відкриття для себе того, що хоча батьки і хотіли хлопчика, іноді людина не пов’язує себе з тим полом, що є. І шукає можливості якось проявити себе по іншому.
Фільм легкий, місцями комедійний, але він не для всіх. Просто тому що не всім “зайде” така тема, піднята у ньому.
Свого часу я дивувався, що ж так у відгуках по цьому і інших фільмах згадується ім’я режисера – Франсуа Озона. Щось у дусі “ну…типовий фільм Озона”. Як знайшлось у Вікі, “Франсуа Озон не приховує свою гомосексуальність. В тій чи іншій мірі, персонажі гомосексуальної орієнтації та пов’язані з цим елементи сюжету присутні практично у всіх його роботах.” – тож…
Як на мене, фільм вартий вечірнього перегляду під вінішко. Оцінку важко дати, бо ж фільм нетиповий.
Ps а вступ не дарма такий. Головну героїню-героя зовуть Вірджинією, бо ж..
“На что ты смотришь?
Мимолетность взгляда твоего
Дороже вечных истин.
Кого ты любишь? А, того ли надо?
Тебе такой всей первозданно чистой.
Куда ты ходишь? Это же налево!
Ты ведь знаешь, там одни подонки!
Зачем ты куришь, ты же королева,
Этой мировой бензоколонки.
Дарит небесный уют
Контакт твоих линз!
Как тебя, девочка, зовут?
– Virginia Slims.“
Відкрийте більше з Notes 2.0
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.