Замислився над тим, що ми з людиною можемо мати діаметрально протилежні погляди (позиції) на якісь політичні питання (типу що таке патріотизм, чи мають всі воювати, і інше), але…наскільки це критично? Я думаю, що є великий пласт людей, для яких це стане red flag’ом. Бо це типу має бути “принципова позиція”. Але мої принципи, дещо, похитнулись…
Навіть не принципи, але коли в тебе кілька місяців тому не стало двоюрідного брата (військовий), а на цьому тижні “спакували” іншого, і ти знаєш яка зараз реальність – тобі якось…не до позицій. Тобі не до патріотизму на крові твоїх близьких. Бо це виснажує. Бо я приїжджаю в Одесу і бачу торгові центри, біля яких припарковані явно не машини інвалідів чи військових. Але це ок. Але їх не чіпають. Бо відкупляться…а простих людей, (котрі на хвилинку, тим же військовим робили машини) гребуть не роздумуючи.
Кордони України це територія, котра була на момент мого народження (1990 рік). Крапка. В Україні державна мова має бути укаїнська. Крапка. Якщо вже “гребсти всіх попідряд”, то і мажорів. Крапка. Обирати людину, з якою ти хочеш мати взаємовідносини маю я сам, а не мої чи чиїсь політичні погляди. Ти змінюєш країну і ці політичні погляди нічого не варті, але людина, як приклад, лишається з тобою.
Відкрийте більше з Notes 2.0
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.