Часом здається, що я сам шукаю те, що буде викликати біль..
Цей нічний павучок тому доказ. Знайшов його, коли він сидів на мисці. Подумав що без однієї чи двох, але математик з мене поганий, тож в результаті нарахував три відсутні лапки. І мені шкода його. Як будь якого іншого павучка чи ще когось. Скоріш за все прийшов з дровами, котрі заносили. Хотілося б сподіватись, що ти сам не є причиною того, що в когось не стало кількох кінцівок. Бо ж якщо ти собі такого не побажаєш, то не слід бажати і комусь іншому.
Хтось сумує за людьми без кінцівок, хтось за котами без них, а мені достатньо створіння, котрого більшість розчавить і не побачить навіть. Для мене важливий кожен. Починаючи з павучків, і навіть менше ніж цей. Бо ж я вважаю розумним створінням все що має можливість зростати і розвиватись. Окрім наших котів. В них розум, якось, не з’являється з часом…
Відкрийте більше з Notes 2.0
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.