Сором

В мене якось був цікавий досвід, коли я працював на виборах, тож почну саме з цього (це мала бути частина іншого тексту, але надто вже багато написав)

Хоча виборча робота від торгівлі далеко, втім було цікаво спостерігати за…самим собою, в першу чергу. Коли ти працюєш на виборах і проводиш соціальні опитування, твоя робота полягає в тому, щоб мати контакт з людьми. У 17-18 років для мене це було досить важко. Але ж робота є робота. Чим старше ти стаєш, тим більше певні фрази видають в тобі якогось збоченця, бо ж важко пояснити, що в звичайному житті ти б ніколи не наважився підійти до когось, а тут хлопці, дівчата, старі, молоді – тобі до всіх треба звертатись і щось питати. Ти маєш переступити через себе і почати діалог. В тебе дві руки, дві ноги, одна голова, але лише в той період часу і в тій ситуації я не бачив в собі якусь неповноцінність, коли вільно звертався до дівчат, бо ж…то ж моя робота, я ж нічого такого. Це було дивне відчуття і цікавий досвід, коли втома і потреба в грошах заставляють тебе забити на принципи і сором’язливість. Тай жіночка, з котрою працювали, була весела. То ж якось…як би сказати. Коротше та робота нагадала мені, коли в фільмах якийсь задрот заходить на модну тусу, і там перед ним відкривається якийсь нереальний світ. Для мене цим світом була та робота. ї

Коли ти сором’язлива людина, тобі треба якась причина, щоб переступити через цей сором. І якщо ти цього не зробиш, за тебе це ніхто робити не буде. Це як арахнофобу засунути руку в банку з павуками…і не накласти анчоусів в штані тільки з людьми 🙂