Страх

Часом мене наповнює страх. Можливо, то і є панічна атака в моєму варіанті. Коли ти просто боїшся. Того що ти сам (умовно, але ж, в моменті ти сам). Планів. Того, що тобі треба з кимось бачитись по роботах. Того що ти маєш все встигати. Я їй снився, моє головне питання було “..ну…хоч уві сні я не лажаю, як в житті?”. Бо я не маю поведінкових патернів для різних ситуацій. Для першої зустрічі, для першої зустрічі з дітьми. Але мова не про це. З тими страхами ми ще стикнемось. Зараз то щось більш…примарне? Мабуть.

Я проговорюю за всі страхи, бо так легше жити. Ми розібрались зі страхом, що був на тому тижні, коли вона майже добу (в моєму розумінні) мовчала. І навіть з тим, що я знайшов той номер і в цілому. Щоб не боятись, що людина через це зникне від мене – я перевів це все на “нейтральність”. Але все було обговорене і зараз мені значно комфортніше.

На адреналіні я багато чого можу. Буквально, світ перевернути. Але в інші моменти я той, хто боїться в потребує підтримки, яку сам не може визначити. Тобто в чому вона має бути.

Моя емоційність, яка є причиною багатьох моїх страхів, колись мене спалить. Але я не хочу постійно сидіти на пігулках. Я хочу жити. Емоціями. Собою. Бути собою, а не “нейтральним фруктом”. В той же час бути обреженим до тих, кого люблю і бережу в серці. Це вимагає від мене неабияких зусиль, але я справляюся.

Найбільше я боюсь втратити її. Людину, яку я навіть не бачив (окрім як уві сні і на фото). Дав собі обіцянку повернутись на службу, якщо не дай боже щось трапиться з нею. Бо це я б вже не пробачив цьому життю. Досить. Можливо б і дійсно було краще, якби вони з дітьми поїхали в іншу, безпечну країну. Але я б не зміг зараз це все забезпечити, а без цього це не є справедливим.

З нами нічого не трапиться. Не дивлячись на те, що вчора я ледь не потрапив під колеса машини. Але страхи то не тільки про нас, як і допис.

Я буду щасливим прокинутись одного дня в безпечному світі. В котрому нічого не загрожуватиме їй і її дітям. Її сім’ї. Наразі життя більш неспокійне, тому нехай мої страхи, хоч трішки, зникнуть з цим дописом. Дописи завжди були для мене заспокійливими.