Сісти й медитувати…

Хочеться взяти, сісти, навушники на вуха, якась хрєнька на моніторі, слухати

і медитувати…просто. Ні про що не думаючи…ні про людей і їх тупі запити. Не про борги й роботу. Не про погоду, гілки на городі що не перероблені, війну навкруги і загалом.

День через день прокидаюсь від якогось стресу. От і сьогодні. Там дві посилки на митниці. Там якийсь придурок, котрому щось від мене треба і “отпрямзараз”, бо ж і на телефоні три пропущених і повідомлень купа.

Кредит на цей місяць закрит тай поділом йому. Піду митися, бо ж…”Зараз вимкнуть воду, і я знов не встигну змити гріх, вчорашній гріх…”(с)Один в Каное

Дивна, але цікава можливість

Девіант дає досить дивну, але цікаву можливість – бачити, як кожна людина росте, розвивається, змінюється. От, буквально, тільки що – профіль. У людини є світлини 2008 року і 2023. 15 років. Можна сказати “ціла епоха у парі світлин”. Мені подобається дивитись на зміни. Помічали, що якщо людина не дуже симпатична в юному віці, то з роками, наче те вино, стає краще? Я, звичайно ж, зворотній приклад, але мова не про мене 🙂

Шукаю стабільності, а подобаються мені зміни. Стабільність в собі, зміни в інших. Не дуже справедливо, чи не так?..

Єдине чого хочу зараз, це одужати. Щоб не думати про те, що можна їсти і коли. Щоб на 105% забути про це. Навіть зі спиною воно вже здається не так страшно, бо ж через цю паршиву хворобу і зі спиною не дуже можу щось робити…

Здається, ця вчорашня студійка, дуже в тему…принаймні, назвою

“Спогад
Ким я був і ким я зараз став
Під напругою дум
Хто вкрав мій струм?

Погляд
Розграбований як і міста
Залишився лиш сум
Та скрип від струн

Бачиш я так втомився
Не можу знайти собі місця
Вибач я не навмисно
Там просто палає місто моє
І з ним я палаю сам..”

Роздрукувати і у рамочку

Чи то мій комплекс меншовартості заговорив, чи то дійсно приємно, коли людина, чию творчість ти полюбляєш, лайкає твої думки…

Хлопці, дівчата – це успіх!

Я не можу похизуватись тим, що пив з однієї пляшки з якимись музикантами, але мені достатньо факту, що цей комент був до запису людини, учасників гурту якої ми якось приймали у себе вдома. Іноді ти сприймаєш людей, як зірок, як щось недосяжне. Але, загалом, ці всі люди і…часом їм важливо, щоб їх сприймали звичайними людьми і відносились відповідно. Як от був фільм про Басова і його “работу в области искусства”

Це якраз фільм про те саме, про що я казав вище…

Між тим, дуже люблю цю композицію самого Грохоцького..

Дуже кайфове виконання

Гм…це відкриття…

Той самий випадок, коли читаючи текст нічого не зрозумієш…

Дім – там, де дим
Океан – це Земля
Живий навпаки
Вдихає до дна
Гра йде до тла
Гастролі пера
Чорнило в руках
А серце в морях

Перепишеться весна
Чорнила – тесак
Самотня весна
Приходить сама
Моя самотня весна
Трактує Версаль
Лісабон-океан
Мій милий корсар

Бо текст дивний. Але цей спів…голос, мелодія…щось від Весни в Сан Блікко, щось своє, цікаве…треба буде послухати ще…

Все лекарства, что ты узнала, водят тебя по краю…

Все лекарства, что ты глотаешь пачками, не помогают..

Кури, дорогая, кури
Дай мне увидеть все твои части
Забудь меня и можешь смотреть “Анатомию Грей” для счастья(c)Orange House

Цікаво, що Кирил, з яким я ніколи не спілкувався (майже) був єдиною людиною чоловічої статі, відносно якої мені було цікаво, про що всі ті назви в текстах. Хто ці люди, що вони створювали, про що були ті чи інші твори, згадані в композиції, і чому саме вони….

Скажи мне где ты, скажи мне кто ты
Любить тебя снова, или забыть обо всем
Километры, годы
Сотни знакомых комнат, где все тот же сон
Шаг линий, рук сходство
Все поменяли на ожидаемы приз
Из пыли и мертвых окон
Бессмысленная моя
Сорокаваттная жизнь

Чем ты хуже отражения в зеркале?
Кто превратил тебя в бессмысленный трафик?
Сердца стук поставлен на повторение
Мы с тобой лишь пятна на фотографиях
Хочешь сбежим на край комнаты
Здесь счастье только в цифровом виде
Уже не живые, но еще не покойники
Вселенную придумавшие на подоконнике
Комплексы нас в зашифрованном видео
Детская мечта в переработанном виде
Хочешь – выключи и слушай
Как бьется сердце в такт метроному.

Знаєте що я придумав? Йдіть нахуй ті, хто вказує мені, що слухати і чим цікавитись…бо коли мені було паршиво – вас поруч, чомусь, не було…а ця музика була і лишається…

Класика…

Цікаво, наскільки інакше всіма нами (не вами, нами) сприймаються ці слова зараз…

“I tried so hard and got so far
But in the end it doesn’t even matter..”

Просто, щоб нагадати собі…

Очікування

Смішно спостерігати за своїми очікуваннями. Коли ти, мимоволі, починаєш думати, що щось більше. Як буде час я напишу про той серіал. Бо наскільки б він огидним не був, проблема в тому, що я цілком асоціююсь з тим героєм. Тіко шо нікого не вбиваю. Але оці ось роздуми, (г-г) переслідування, очікування. Так близько, так осяжно. І тим гидкіше?…

Ніколи не вчишся відстані, котру слід тримати відносно тих чи інших людей. Мені вона більш менш зрозуміла відносно тебе. Та й тут я не дуже впевнений в тому. Відносно інших…недарма приводив у приклад нещодавно котів. Чи довіра до тебе примарна? Життя вчить, що тільки люди, що пройшли крізь якийсь спільний біль чи дискомфорт, можуть зрозуміти один одного. Кількість опіків на серці відкриває зайві дверці?..

Якщо навчитись брати від ситуації “тут і зараз” все, що тобі потрібно, ти ніколи не будеш думати про те, що стане завтра. А зараз…

“Закрыв глаза увижу,
А, может быть, и нет,
Где в отраженье льётся
Скользящий мягкий свет,
То место, где я буду
Через сто двадцать лет,
А, может, через двадцать…
Ну дай же мне ответ!

Дай мне день!
Хочу сегодня я…
Дай мне день!
В последний раз…
Дай мне день!
Услышать сердца стук…
Дай мне день!
В последний раз вдохнуть.”

…зараз не слід шукати світла ще десь, якщо його тобі і так дають.

Для сонячних панелей є “тупий” контролер, котрий просто бере якусь енергію і передає у акумулятор. Для них же є “розумний” контролер, котрий бере максимально корисну енергію, і її максимальний запас направляє у акумулятор. Хочу навчитися отримувати максимальний запас енергії від будь якого спілкування. Щоб коли сонця не буде – було чим підживитись. В іншому…якщо тебе життя чомусь та й навчило, так це тому, що ти вмієш чітко виявляти, коли твоє спілкування з кимось не приносить йому задоволення. Це так само легко з’ясувати як і те, що людина тебе не любить. Для мене це досі є відкриттям, коли твої внутрішні відчуття читають ситуацію і подають інформацію в мозок, а мозок такий “типу шоооооооооо?!”.

До речі, повертаючись до минулого запису. З Гугла “Жінки мають кращу інтуїцію і здатні частіше вгадувати думки співрозмовника, ніж чоловіки”. “Більш висока розвиненість інтуїції властива як окремим жінкам, так і чоловікам. Жінки більш емпатичні в спілкуванні, частіше вислухають”. “Коротше кажучи, жіноча інтуїція – це якесь чуття у жінок, якого не можуть збагнути чоловіки, своєрідне чисто жіноче вміння розібратися в тому…”

Спроможність аналізувати інформацію (на мою думку) більш властива чоловікам. Я б назвав інтуїцію механізмом, коли мозок переварює певну інформацію, і робить з неї якийсь висновок. Тож, або інтуїція властива не тільки жінкам, або ж, як я і казав, в кожній людині є щось чоловіче і щось жіноче. Це стосується обох статей.