Відкопав…

“Я помню день, когда мы смотрели в глаза друг другу,
Не скрывая всю тяжесть секунд,
Застанет под мостом нас утренняя гроза
И трамвайный гул.

Тебе Керуак в гостиной, под виски и с колой лед
Вопросами – “Как стать теми, кого мир хотя бы ждет?”
В заброшенном городе, в старой комнате взорвать к черту все стены
Сколько лет в тупик, я уже привык забывать где мы…

И я, и ты, и целый мир сквозь пальцы падает вниз все время врем
И я, и ты, словами где не сдаваться, что не сбылись сегодняшним днем
Будем я и ты, и я, и ты, и я, и ты, и ты…

Я помню день, когда мы сжигали мосты,
Забыв про все обиды и падали в первый снег
Глотая жадно воздух, перешли на ты, смотря на верх

Тебе не убить соседей, не стать Зои Дешанель.
Из сна превратится в ветер, останется только день.
Таблетками Эшера, жить сумасшедшими, любить по памяти.
Проснутся вместе в мире тесном, сжатом нами…”

“Помнишь, наверно раньше все было лучше или совсем по другому, слушай
Если это последний – давай сделаем вид незаметно, что
Мы еще вместе, может сработает я не надеюсь тоже
Просто уйти без слов, без взглядов
Видимо, это больше не надо нам…”

Я за тебя…(Верните мне мою любовь)

Кто знает, кто-то слышал –
Есть над нами что-то выше;
Выше неба, глубже моря,
Дальше той звезды…

Я знаю, ты тоже,
Проникая мне под кожу,
Под общим наркозом –
Верните мне мою любовь.

Твой голос, моё сердце
Залечит за плечи.
До капли, до крови
Верните мне мою любовь.

Остыла кровь, остыли мы.
Я за тебя борюсь, ты за меня борись!
Остыла кровь, остыли мы.
Я за тебя молюсь, ты за меня молись!..

Разорваны дни, разорваны сны, разорвана ночь…

“Ну, как тут собрать? Ну, как тут соврать? Ну чем тут помочь?
Я буду ловить, губами ловить тебя,
Я буду просить, руками просить тебя.

Я буду тонкой нитью на твоём запястье,
Не снимай меня, не позволяй упасть мне.
Я буду тонкой нитью, чуть заметно красной,
Не снимай меня, не убивай напрасно.”

Эти лифты в этажи, а я…

Просыпайся, одевайся – прохладно…
Мы метели не хотели – ну ладно…
Странно очень, дней короче лишь ночи…
И от строчек нам осталось много точек…

Улетают, исчезают –
Не достать рукою…
Я стараюсь,я пытаюсь,
Ну видишь – я с тобою…

Удержи, скажи мне все без лжи,
Как можно тише…
Эти лифты в этажи,
А я хочу на крыши!


Якось знайшов, причому у себе на Ютубі…дивно було б не знайти з останнього. Чкал пронісся перед очима…перейду у наступний пост…

9 років потому…

Цікаво дивитись цей кліп

Через 9 років після того, як він вийшов…ще смішніше бачити людей з нацистськими нашивками. По перше тому що зараз це стало реальністю, а по друге тому що зараз там, мабуть, за такий кліп розстріляли б на місці…тим цінніше, що він відбувся…

Мы пили чай со вкусом ханибуша…

…табачный дым кольцом спускался с губ,
И падал снег, который нам хотелось слушать,
Гораздо больше чем всех вокруг…

Віра є!

І прізвище її Мусаелян.

Я без остановки читаю новости
Я не знаю, как бороться со злом.
Ты мне скидываешь аудио,
Как моя страна бомбит твой дом.
Я делаю дела, я влюбляюсь в мальчика,
Я пытаюсь сделать это хоть немного значимым.
Я читаю новости, я не знаю, как быть.
Прости меня.
Если можно простить.

Я без остановки включаю музыку,
Я не знаю, как бороться со злом.
И от взрыва каждой улицы
Я сгораю болью и стыдом.
Я делаю дела, я прощаюсь с мальчиком,
Я пытаюсь сделать это хоть немного значимым;
Я включаю музыку, и каждый танцует.
Я так защищаюсь, когда тебя — атакуют.

Коли слухаєш, не в останню чергу через голос, складається враження “гм…саме так і саме це мала співати земфіра, якщо б їй було не по..

Загалом, АлоеВєра – той колектив, котрий показав, що, часом, у дівчат більше яєць, ніж у всяких алєксандров красовіцкіх, темов булатових, та інших…і колектив виступає зараз по всьому світу, і до нього приходять на концерти, і він записує альбом. І…йому не соромно кожну ніч лягати спати, через те що його позиція не “нувижєпанімаєтєнувидолжнипонять”.

Цікаво, що гоніння колективу почались ще задовго до цього альбому. Є певне відчуття, що ти чогось не знаєш чи не помічаєш, а насправді списки “хароших музикантов” були вже давно. Виходячи з позиції кожного окремого виконавця. Енівей, окрім Нервів, це, мабуть, другий виконавець, за котрого мені не соромно, що я відносно недавно почав його слухати.

Какие странные бывают в жизни встречи..

Как много любопытных глаз…

А нам Луна сегодня лучшая подруга,
И космос сегодня за нас…(c)ЛПН

В собі самому жити вмій…

Гіпотетично, я знайшов собі того самого друга, котрий “Человек 33 черты”…і ним виявився я сам. Мені достатньо того, що я сам для себе пишу. Сам для себе знімаю світлини. І, більше того. Я починаю ревнувати, коли щось або хтось руйнує цей зв’язок. Коли я чекаю чийогось “лайку” більше ніж натхнення для нового запису у блог – я просто йду з того місця, де я його чекаю. Коли я чекаю чийогось листа, більше ніж своїх думок відносно різних речей – я викреслюю того, хто має його написати. В певному сенсі, для мене стало небезпечним з кимось підтримувати стабільний зв’язок, бо він може знову стати тією причиною, через що я перестану з кимось спілкуватись.

Фактично, найближчою для мене людиною є Олександра. Далі йду я сам. Далі всі інші. І мені подобається бачити світ саме в такій площині. На жаль, при всьому моєму бажанні дарувати свій час і свою…най буде любов, я не зміг знайти людей, котрі були б варті того, щоб їм приділяти більше часу, ніж собі.

Тож, загалом я не проти, а може навіть дуже “за” з кимось поспілкуватись із повною зацікавленістю в людині і її історії, але відмовляюсь від відчуття “бодунчіка” після того, як моя зацікавленість втрачає межі..

Додамо трішки “непідсанкційного”..

Uncensored ^_^

Censored -_-

Я в школе так решил
Что когда вырасту совсем большим
Не буду тратить жизнь на дела
Что считаю скучными

Пускай другой идет на завод
Или слепнет в офисе
Жизнь слишком коротка
Чтоб ее про*бать как все..