Позначка: світлина

На стилі

Навіть коли справи кепські і ти вариш кошик триколісника…головне шо?

Бути на стилі! Бо ж як можна займатись чимось серйозним і не бути гарнюнєй? ^_^

Кожної весни..

“Сотні голосів, я чую небо
Сім нот і сім кольорів
Наче уві сні, ми в настрої весни
І замирає серце

День чи ніч – нема різниці, кожної весни
Очі закрий і лети… вище!
День чи ніч – нема різниці, наче уві сні
І завмирає серце..”(с)Димна суміш

Ну…тепер і таке вміємо..

Було

Стало

Можливо не дуже акуратно, але…зекономив або кілька сотень на шлейф, або кілька тисяч на заміну матриці. Той рідкий випадок, коли на шлейфові вигоріли пару доріжок, котрі відповідали за підсвітку матриці…

За фактом, більше нервів ніж роботи. Хоча…якраз таки така робота заспокоює нерви, коли вона вдала…а вона цілком собі вдала

Серце сумом живиться

Часом здається, що я сам шукаю те, що буде викликати біль..

Цей нічний павучок тому доказ. Знайшов його, коли він сидів на мисці. Подумав що без однієї чи двох, але математик з мене поганий, тож в результаті нарахував три відсутні лапки. І мені шкода його. Як будь якого іншого павучка чи ще когось. Скоріш за все прийшов з дровами, котрі заносили. Хотілося б сподіватись, що ти сам не є причиною того, що в когось не стало кількох кінцівок. Бо ж якщо ти собі такого не побажаєш, то не слід бажати і комусь іншому.

Хтось сумує за людьми без кінцівок, хтось за котами без них, а мені достатньо створіння, котрого більшість розчавить і не побачить навіть. Для мене важливий кожен. Починаючи з павучків, і навіть менше ніж цей. Бо ж я вважаю розумним створінням все що має можливість зростати і розвиватись. Окрім наших котів. В них розум, якось, не з’являється з часом…

Квед

Жартома сьогодні розмірковував над тим, що якщо загально окреслити рід моєї діяльності, то по кведу це б мало бути щось з сексуальною направленністю, бо ж… Продовжувати читання Квед

Знімати можна на що завгодно

От серйозно. Не раз стикався з моментами, коли дивлюсь – казковий знімок. Коли дізнаюсь на що зняте – там нерідко буває щось типу Canon 400D-450D. Ще частіше ледь що не на кітову лінзу. Але відносно себе я розумію, що щось знімати має бути з комфортом. Якщо я беру в руки Соні, і бачу що на ній в мене виходить якась срака – це не через “криву” камеру, і, навіть, не через криві руки. Просто воно мені не лежить. До рук, до душі. Не лежить і все тут. Але що цінніше – я навчився любити речі, котрі…нічим не підтверджені. Точніше любов до них не визвана чиєюсь думкою. Як от та Tokina 28-70, котра по обзорах (наскільки пам’ятаю) нічим не примітна. Об’єктив як об’єктив. Але мені подобається ним знімати, просто тримати в руці, бачити його на камері. Так само як і той Тамрон 60-300

Як бачите – в нього “добрий”, але не казковий рейтинг. По абераціях я би зовсім поставив 5-6. Бо кожен другий знімок з ними. Але я не дивлюсь на рейтинг, не дивлюсь на чиїсь думки. Просто надягаю, і отримую результат котрий хочу. Щось типу оцього знімку

І мені він подобається. Подобається, що він покриває 90% потреб. Я не думаю за те, що він мені коштував десь 30 доларів і має якийсь там дивний дефект всередині. Я просто люблю його за те що він такий який є. Громіздкий, з дивним “тромбонним” керуванням. Але саме він дає відчуття комфорту зйомки самих різних ситуацій. Якби був якийсь більш сучасний легкий об’єктив з тими ж характеристиками – я б залюбки його взяв хоч новий. Але всі більш сучасні Тамрони такого плану дають зовсім інше відчуття і картинку.

Я можу хотіти мати камеру за штукен баксів, тому що тільки вона зможе хоч трішки виправити кривизну моїх рук. Але, в той же час, я можу на ній знімати лінзою за кілька десятків баксів і отримувати задоволення від процесу. Зазвичай є думка про “купіть найдешевшу камеру і найдорожчу лінзу, котра її більше розкриє” – то все дурня. Ні, чесно, дурня. Камера має бути такою, котра тобі подобається і котра комфортна. А от оптику обирай вже по своїм бажанням і потребам 🙂