Позначка: українською

Торгівельний досвід важко з чимось порівняти. Це психологія на пару з купою інших наук (математики, як мінімум), за що мені, мабуть, і подобається цей напрямок. Часто я можу здаватись хамом, але це більше від розуміння, як воно все далі буде йти. Не зовсім доречне порівняння, але це як симпатична дівчина і кавалери, котрі намагаються до неї клеїтись. В більшості своїй дивлячись на людину, ти розумієш, чого від неї чекати. Є “тихоні”, котрі роблять замовлення нічого не питаючи. Є говорливі – хто все роспитає і…не купить. Чим більше питать задає людина – тим менше шансів, що вона у вас щось купить. Питання можуть бути по суті, чи відсторонені. От Сашку бісить, коли їй на акаунт прилітає “Здрастуйтє Олександро”. Ще більше коли “Здрастуйте Сашенька”. Ще більше, коли річ йде про якусь техніку, і людина наче шепче їй “Сашенька…позовітє сюда мужчіну. Мнє нужно уточніть то шо ви нєзнаєтє”. Тіко “Сашенька” ще років 8+ назад могла цілком повністю розібрати ноутбук і почистити його. Тож фз, хто більше “Сашенька”. Повернемось до теми.

Є люди, котрі торгуються і не беруть, є ті що не торгуються. Оцим крайнім я полюбляю робити знижки. На доставку чи просто. Бо мені приємно скинути пару сотень. От сьогодні дівчина написала за планшет, а я дивлюсь, а у неї прикольні роботи. От як варіант

Вона їх малює акриловими фарбами на склі і продає на ОЛХі. Кайф жеш? Кайф! Я їй і пропоную – я роблю знижку на планшет на 500 грн, а вона мені відправляє роботу (найдорожча в неї 300 грн). І їй приємно – що роботу продала, ще й знижку отримала. Стосовно робіт – коли на Девіанті я заходжу в чийсь профіль і бачу там знімки і малюнки – я частіше лайкну малюнки. Люди мають властивість дуже трепетно відноситись до відгуків на свої роботи. Якщо ти не вмієш малювати – ти хоча б можеш завжди морально підтримати тих, хто це вміє робити.

Часто знижки роблю, коли бачу що це саме потреба у людини. Чи то ноутбук якийсь для дитини, чи людина полюбляє Пентакси (камери, тобто) – і я знаю, наскільки це рідкі люди, хочеться якось їх підтримати. Отак і зараз. Дивлюсь на ціни на панелі соняшні у нас – 9500-12000 грн. За 100 Вт панельку. В Америці виторгував собі за 60 доларів. Ну ще доставка, ну хай 100 доларів. 3700 і 9500 різниця таки є. Якщо вдастся, може вичеплю пару-тройку і привезу. Зараз такі штуки у нас будуть актуальні. Мені копійка, а комусь можливість значно дешевше купити те, в чому може виникнути потреба…

Якось графічні планшети привозили. Я й порахував. Що близько 30 людей завдяки мені отримали можливість бюджетно (м’яко кажучи) малювати, і заробляти тим на життя, чи вдосконалювати свої навички. І тут просто приємно розуміти, що ти робиш комусь це доступним. В магазині такого плану графічний планшет коштував разів у 4-5 дорожче. А країна у нас, все ж таки, відносно бідна…

Я не дуже люблю людей, але мені цікаво спостерігати за їх реакцією в тих чи інших ситуаціях. Торгівля часто дозволяє відкрити щось нове в людях, чи цікаве. Чим більш дивніша категорія товарів, котрі продаєш, тим більш приємніші люди тобі трапляються. Мабуть, найцікавіші зустрічались коли ми продавали щось диковинне з комп’ютерних залізяк, бо такі штуки рідко кому були потрібні і, загалом, під якісь проекти. Інша категорія цікавих людей відносилась до часі, коли продавали щось з категорії 18+. В певному сенсі, люди пускають тебе в якусь одну з найпотаємніших частин свого життя. Була от молода парочка, котра приїжджала до нас на шикарному білому мотоциклі. Кілька разів щось брали, щось питали. Дивно, але приємно з такими диваками спілкуватись.

Коли ти дивишся на продавця в магазині (на касі, наприклад) – в тебе відчуття, що то якийсь робот сидить. Але повірте. В них світ значно ширший і більший за ваш. Бо досвід, який вони бачать і отримують кожен день – значно ширший за наш. І часом цей досвід досить цікавий, щоб його ігнорувати 🙂