Позначка: військове

Про те, як піз…ть політики

А сьогодні дітки, я вам розповім як піз…ть політики. От приклад новини:

Мій приклад, про який знають знайомі, родичі та читачі цих записів, знають з чого почалось моє “оновлення даних у ТЦК” і…чим воно закінчилось. Більш того, я був “пришвидшено мобілізований” не дивлячись на мій поганий стан здоров’я. Бо ж сьогодні ВЛК, завтра вже навчання. В них немає часу вирішувати – придатний ти, чи просто гарматне м’ясо…треба всіх встигнути закинути у топку війни, поки ще горить…

Не я вас вибирав, але я вам ще пригадаю це все після закінчення війни. І я і тисячі інших, кого було “пришвидшено мобілізовано”, не дивлячись на стан здоров’я. Ті, кому лікарі закреслили діагнози і зробили придатними. Ті, хто лишився без дітей, батьків, близьких – вся їхня кров, не в останню чергу, на руках тих, хто робить нашу могилізацію реальністю, закриваючись словами про “Це геть не означає..”

Ну…або ж ви просто ні…я не розумієте, що відбувається на місцях. А якщо не розумієте, то який сенс з таких зам. міністрів оборони взагалі?!..

Ps а шо ж це я все тут пишу, і не біжу актуалізувати дані? Так я б радий, але ж ваші ж ТЦК утримують мої документи, через що виникає потреба у людей звертатись до адвокатів і платити немалі гроші…

Pps і ще раз…ті хто виїхали…ви правда хочете повернутись у цей безлад, що відбувається в країні?..

Мій Форт Нокс – лікарняне ліжко…

Важкий день. Завтра ще важче. А потім…ще?

Коли ти йдеш проти чогось – у тебе лише два варіанти. В мене їх зовсім немає. Тому зібратись і…мабуть саме так виглядає моє “як буде”…

Офіційно заявляю, що в Україні немає верховенства права і законів, якщо цей раунд буде не за нами. Кожен бореться за свою демократію. От тільки з екранів ми чуємо про “нам важлива кожна людина”, а насправді…знаєте, мені сподобався коментар прямо над моїм на тому скріні..

Мабуть, це саме вірне питання до можновладців..

“Не для молвы, что, мол, чудак…”

..А просто так, а просто так..

Мабуть, я найдивніший кадр, котрий під час війни сам пішов у військомат, щоб…отримати повістку. Чисто технічно я живу за три-дев’ять земель від місця прописки, і які взагалі були шанси її отримати офіційно? Тож…хай лишиться тут, як приклад дурості того, що нічого страшного в цьому немає.

..і ніхто тебе не затягує в машину…і ніхто не лупить тебе дубинками. Більш того, навіть питання про “дєвибилі86лєт” ніхто не задав, хоча за фактом моє тимчасове посвідчення було дійсне до лютого 2017, тож…ввічливо все пояснили, що від мене треба, де куди і з чим бути.

Загалом, я якраз і не люблю вирішувати якісь прострочені питання через те, що на мене обов’язково мають кричати в дусі “вичьтособіпозволяєтє”. А тут і за штраф не почув і в цілому.

Мабуть я той самий кадр, котрий виходячи з військомату побажав гарного дня. Бо ж як до мене відносяться, так і я…

Іноді треба просто…

..потратити трішки грошей і полежати в ванній..

Помітив дві речі. Перша це те що часто використовую словосполучення “коли переїдемо”, а друга що став рідше його використовувати. Бо ж…загалом, хто зна що завтра, та й в цілому. А з моїм єврейським щастям отримувати від життя наганяй, то й зовсім…так от.

Написали мені позавчора добрі люди по комплекту відеоспостереження. Спитали, чи зможу зробити знижку (а там ціна і так 1800 стоїть і комплект з нюансом). Спочатку перепитав, чи влаштує ціна у 1500, а потім подумав…і ще раз подумам…і ще раз…і вирішив що якщо військовим і у військовий час, то можна й просто відправити. Мене перепитали чи потрібні документи, але я не те що їх не спитав, а ще й запропонував відправити ще один повністю робочий комплект. Результат?

Обидва комплекти вже у хлопців, по отриманню відчитались вище. Радість.

Чим більше ти якось так допомагаєш військовим, тим більше фрази про “коли переїдемо” звучать якось більш живо і реалістично…я не герой, і род діяльності зовсім не геройський, та й загалом. Але приємно відчувати, що ти є частиною того, що не те що наближає перемогу, але, хоча б, може врятувати чиєсь життя. Це вже того варте…

Вкрємлєзаявілі..

..що вони, таки нарешті, завдали “удар по цєнтру прінятія рєшєній”. В операції були задіяні два дрони і пара алкашей…

В ході виконання апєрациї нє одін алкаш не пострадав…тіки трохи пересрав…

Часом я створюю собі ситуацію

..в якій питаю себе – а що буде, якщо я щось не зроблю, і так само це не зробить хтось інший, і…взагалі? Що тоді? Все піде по сраці?..

Давайте визнаємо, що ми втомились від війни і такого життя. Психологічне і фізичне здоров’я багатьох дуже далеке від слова “норм”. Кожен сходить з глузду по свому. І вже інакше сприймаєш тих, хто кудись виїхав. Бо у них є варіант розвитку життя, а в тебе його немає. Від слова “зовсім”. Ти не хочеш не поразки, не перемоги. Ти просто не хочеш існувати в тому просторі, в якому існуєш. Без вибору, без варіантів. Без майбутнього? Так, мабуть так сказати вірніше. І більшість з нас не живе, а просто чекає свого часу, коли з ним щось станеться. Бо думки такі, що краще вже щоб щось сталося, аби тільки не існувати у реальності, де…варіантів небагато. Ми думаємо, що захід робить багато, але в цілому, він робить ніхуя. Маючи техніку. Озброєння. Можливості. Робить ніхуя. Бо одна справа ракети, що падають десь там в Україні, і зовсім інше ракети у Парижі, наприклад. Чи не так?..бо ж у Парижі живуть “зовсім інші люди”.

Часом просто хочеться, щоб війна дійшла до них. Щоб вони відчули це. Щоб вони зрозуміли це. Щоб не сиділи на своїх всратих оскарах, і не пизділи про те, як їм там всім “шкода”. Бо пиздіти ж всі гаразді, а робити – ніт.

Коли я питаю себе – а що буде, якщо я щось не зроблю – я дивлюсь на приклад тих, хто і так не зробив, хоча мав більше можливостей, ніж я. Тож, мабуть, це питання я маю задавати не до себе, а до них – хай вони думають, що з ними буде там, якщо вони щось не зроблять тут. Бо я і так тут. Існую в цьому середовищі більше року. Намагаючись не з’їхати з глузду і хоч якось вижити, щоб не тільки хтось у всратому Парижі чи Берліні побачив 2024 рік, а й я теж. З тою різницею, що для мене все одно менше шансів це зробити, ніж для них. Значно менше…

Я хочу прокидатись в краю без сирен
В тім краю, де сирени нечутні
Де не дивлячись в те, який завтра день
Ти плануєш в нім своє майбутнє…(с)

Ще один обстріл – ще одні сакнції…

-100 композицій з плейлисту Ютуба, і…- десяток-інший постів у блогах. Тригер? Будь ласка. Прев’юшка концерту, де купа тупих довбойобів зібралась пострибати замість того, щоб зібратись і спитати у володькі свого не про те, “нащо він вуса збрив”, а “якого хуя стільки ракет летить по ним, а не по нам?”. Бо ж, бо ж…

Життя циклічне…

У основному блозі від 02.02.2022 був запис про “Тривожну валізку” на випадок війни. Ніхто не думав, але пост про всяк написав, підійшовши серйозно до теми. І от, 19 січня 2023. А я думаю про те, що мені знову потрібен такий пост. Для себе. Що мені потрібно, якщо буде наступ сюди? Що треба підготувати “на випадок”? Ти ніколи не будеш готовий до всього, але, врешті решт, ти можеш хоча б спробувати пройти то мінімально неприємно.

Коли я писав той пост – мабуть, писав його думаючи про те, що це можливе. Зараз я думаю, що можна чекати чого завгодно. Тож…саме час сісти і подумати, що можна зробити ще…мабуть, генератор і 5-10 літрів бензину можуть бути зовсім не зайвими…

А чи була та слава…

Дивно стикатись з моментами типу такого..Що ж тут такого? Свого часу, я вже писав у блог, наскільки “українською” (ніт) є майданчик Newauction. Якщо зайти у профіль користувача, можна побачити

Тобто користувач проводив угоди буквально останні місяці. За умовами сайту, щоб торгувати на ньому, користувачі мають сплачувати комісію за продаж. Комісію за продаж, як я з’ясував свого часу, ми переводимо на якийсь російський рахунок (тоді це все ще й проплачувалось у рублях). І от цікаво чути щось на кшталт “слава Украине” (дивно, що спочатку людина говорила українською) від людини, котра, фактично, спонсорує запуск ракет і вбивство українців…

За фактом від разу до разу стикаєшся з людьми, котру роблять, пардон, хуйню, і…не думають про те…

Чи боїшся ти темряви?..

Був у дитинстві одноіменний серіал. Він якось дуже асоціюється з тим, що відбувається у житті. Тож…чи боюсь я темряви?..

Продовжувати читання Чи боїшся ти темряви?..