Дивно, як моє сприйняття і думки можуть змінюватись з вечора на ранок чи, точніше, день. Своїми думками і діями я нагадую собі зараз якогось маніяка, який шукає жертву. Під питанням чи “шукає”, а що “жертву” то саме так. Бо факт фактом…
Чи ділиться мій світ, в цьому сенсі, на дві точки зору? І так і ні. Бо часом здається, що Sa просто чекає, щоб вставити своє “якого біса?!”. Друга ж половина пробує совокупіть саму себе в стані алкогольного сп’яніння. Тому звечора одне, зранку інше. Не дивлячись на всілякі збіги.
Ми б тут, звісно, могли б підключити ще комплекс меншовартості. Але нащо? Цей комплекс не вартий нічого, як і я сам зараз. Так, певним сенсом я (хороша?) трудолюбива людина, але чесність і все інше зараз не в ціні. Іншої ж валюти в мені і в мене немає. Тим не менш, гордість все ще є. Тому я дозволити собі щось комусь безкоштовно робити, не дивлячись на те, що зараз мені вкрай потрібні гроші щоб закрити борги. Бо це і є моя свобода. В той день коли я скажу фразу “вибачте, але я не можу це зробити безкоштовно, бо..” – вбийте мене. Я собі такий не потрібен буду…
Можливо я просто не заточений на гроші? Себто на те щоб їх якось масово заробляти і в цілому? А я вважаю, що маю бути таким? Можливо..
Кожну людину можна сприймати в різній площині. В спілкуванні. У відносинах. В кожній площині у кожної людини якісь свої потреби. Ми бачимо лиш частку потреб. Але наскільки об’єктивно те що ми бачимо, відносно того що є? Це завжди лишається загадка в обидва боки.
В будь-якому разі я відпустив і ні на що не сподіваюсь, не будую планів і думок. Це не те. Не те “тому що..” – тут підставити свій варіант.
Відкрийте більше з Notes 2.0
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.