Дивно. Ок. Дивно, неочікуванно, приємно,..соромно.
Дивно і неочікуванно скільки згадало. Приємно хоч і давно вже цей день не здається святом. Соромно, що сам не всіх поздоровляв, хто поздравив мене.
В такі хвилини відчуття, що мій же сором витікає відусіль з мене, і все що хочеться це заховатись кудись ще глибше. Це все ззовні. Всередині десь самооцінка така, що аж іскри летять…
Окремою строкою час від часу спливає тема переїзду. Мабуть я не “не знаю чого хочу” – я знаю, але не отримаю те, чого б хотілось. З будь-яким варіантом. Мені не подобається тут і подальші перспективи, як не подобається і ідея будь якого переїзду. Завжди здавалось, що не місце вирішує, а вирішують люди. Тобто соціальна адаптованість тебе до того чи іншого місця. Справа в тому, що я не бачу себе у 40 років. Ніяк. Відповідно, я не можу чітко зрозуміти, як тоді слід прожити ці самі 7 років “до”.
В кожному випадку ти хочеш звернутись до когось з проханням щось тобі пообіцяти. Але по перше немає людини, до якої звернутись, а по друге ти не знаєш, що тобі саме мають пообіцяти. Загалом, достатньо однієї людини. Будь де. В якій будеш впевнений.
“Мне пpидется обойтись
Без синих сyмpачных птиц, без pазношёpстных pесниц,
Да пеpепpавить с yтpа, что не сложилось вчеpа,
Оставить гpязный вагон и пpодолжать пеpегон
По неостывшей золе на самодельной метле.
Раскинyть pуки во сне, чтоб не запнyться во тьме…
Мне пpидется пpоменять
Осточеpтевший обpяд на смеpтоносный снаpяд,
Скpипyчий стyл за столом на детский кpик за yглом,
Венок из спyтанных pоз на депpессивный психоз,
Психоделический pай на тpи засова в саpай…
Мне все кpичат – «Беpегись!»”
9 з 10 пунктів звучать як “за”. Загалом…ніхто не забороняв тест-драйв…загалом…чи не мої там були “пів-королівства”…
Відкрийте більше з Notes 2.0
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.