Мені написали листа. А коли мені пишуть листа, я, замість того, щоб відповідати на нього, йду скаржитись на нього у Нотс. Шик…але добра звичка. Не хочу її міняти. Якщо чесно, я не знаю що саме відповісти і чи варто. І що саме варто відповісти. Одна з моїх половин каже “Русь…ти досягнув успіху у своїх починаннях знайомства з кимось – тобі не відповіли!”. Інша каже, що часом варто приймати хай і пустишки, але вірити в те, що вони допомагають.
Якщо скласти список, то в одній площині ситуація з Богданом і спроба вирішити його питання. В іншій ситуація з кредитом і розуміння, що його треба закрити. В третій площині я думаю про те, як живеться людині без матері. У четвертій – наскільки без проблем з митницею прийдуть ті щітки. У п’ятій про посилку, котру відправили не туди, у шостій про те, як відреагувати на ту посилку, що відправили діти. У сьомій розуміння, що мені важко без комфортної камери. У восьмій інші борги. Десь у дев’ятій все інше. А ще десь тут є сусідськи собачата, котрих треба підгодувати. Серед цього всього списку я не знаю, як на моє сприйняття світу вплине одна людина. Чи не вистачає мені спілкування і читання якихось життєвих історій? Мабуть, що так…Чи усвідомлюю я ціну, котру маю заплатити пізніше?..
Свого часу вірив, що вмію знайти рішення майже у всіх ситуаціях. І я гублюсь у подібних ситуаціях…
Відкрийте більше з Notes 2.0
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.