Умови

Насправді, “однакових умов” не існує. Мова про випадки, коли більш успішні люди кажуть менш успішним про те, що “ми були у рівних умовах”. Це не приклад з життя чи якийсь “тригер”, котрий раптом виник в мене у голові. Скоріш думка, до якої дійшов.

Часом розмірковую про шляхи облегшення життя. Іноді здається, що “от-от” ти знайдеш те саме, що дозволить тобі не піклуватись про завтрашній день, але приходжу до думки, що його не існує. Як приклад от – зараз є 101 “безкоштовний курс” з програмування. Реклама сиплеться всім і вся, мабуть. Але я більш ніж певен, що робити в тому направленні людям, котрі слабкі з точки зору математики, просто на просто нема чого. Бо ж вона і є основою програмування.

В нашій реальності, або ж в реальності нашої країни, найважче виживати тим, в кого хист до гуманітарних наук. Чи дуже цінуються у нас психологи, або ж якісь філософи? Навіть журналістика в нашому середовищі не є тим, що зможе прогодувати тебе стабільним “хлібом з маслом”. Принаймні, якщо ти не будеш писати “замовний матеріал”. І так зі всім.

Трапляються часом гурти, по музичному напрямку, котрі звучать “от як Океан Ельзи” чи “Один в каное”. Але це саме “як” не додає їм слави. Хоча на західній сцені ми бачимо безліч гуртів, котрі всі звучать “як” один, і…це не заважає їм співіснувати.

В кожної людини своя стезя. Свій маршрут до свого, умовного, “успіху”. Але частіше воно нагадує лабіринт, в котрому безліч тупікових доріг, а інші й просто обриваються на половині шляху. І я не намагаюсь (мабуть) стрибнути вище. Але вислів “як риба об лід” стає все більш актуальним прикладом того, як люди, котрі навколо мене, намагаються стрибати вище. Але до ніг їх прив’язані “дроти реальності”, котра говорить про те, що далеко не всім цей стрибок вдасться. Інші ж, залишаться лежати серед інших, хто намагався, але не зміг…