Цікавий факт полягав в тому, що я не можу згадати такого ж виконавця, на якого б я так підсів, щоб вважати його ліками від усього. Тобто можна сказати, що це вже навіть не про музику, а щось більш особисте. Наче співає твій внутрішній голос, тільки десь ззовні.
І це те, що завжди дозволяло лишатись мені самим собою, за яких обставин я б десь не знаходився. Такий-собі маяк в пітьмі.
Хотілося б вірити, що подальший шлях буде для мене більш зрозумілим. І є люди, котрих я буду підтримувати навіть якщо буду знаходитись не поряд з ними у частині. Бо є певні обов’язки з мого боку, від яких я не відхрещуюсь. Тож далі буде далі. Колись війна закінчиться і я потраплю на концерт. Можливо найбажаніший в своєму житті. А поки…поки буду розробляти макет. Він має бути таким, що буде відповідати внутрішньому відчуттю. Часу вдосталь..
Відкрийте більше з Notes 2.0
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.