Коли я дивлюсь у дзеркало, я не відчуваю себе у ньому. Тобто я дивлюсь на зовсім іншу людину. Часом питаю себе, чим може бути цікава ця людина у віддзеркаленні? Кому може бути цікава і чи може загалом? Намагаюсь подивитись на людину у дзеркалі під іншим кутом. Наче я не знав ніколи цю людину. І от бачу її вперше. Якою була б моя думка про цю людину, якби я її десь побачив?
Дзеркало показує мені, що людина змінюється. Сильно. В більшості своїй хворобливо. Тобто років 5 назад і зараз – я б був стривожений станом цієї людини, бо вона явно виглядає якоюсь нездоровою. Завжди перепитую себе – от є ті, хто мене згадує. Побачивши цю людину – вони б, певно, були раді підвищенню своєї самооцінки? Бо ж фраза про “о…ти виглядаєш лайновіше ніж я” просто так і проситься на язик.
В мене є безліч питань – до цієї людини, що відображається у дзеркалі. Наче зустрів старого знайомого, і в тебе є безліч питань, про котрі тобі хотілось би дізнатись у нього.
Останній, кого я бачу у дзеркалі, це себе самого. Бо я є тут. Всередині. У текстах. У знімках. У вчинках добрих чи поганих. Я є безліч де, тільки не в дзеркалі, у яке дивлюсь.
Найсмішніше, що це не є неприйняття себе самого. Це як зустрітись з незнайомцем, посміхнутись одне одному, і розійтись, щоб ніколи більше не бачитись…
Відкрийте більше з Notes 2.0
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.