– Я лікуюсь…

• Від чого ви лікуєтесь?
• Від людей…

Не дивлячись на рід своєї діяльності (загалом, торгівля), навіть по роботі я намагаюсь триматись на відстані польоту кулі від людей, котрі в мене викликають незручності. От як сьогодні

Він: – заберу за 5500″ (річ коштує 6500)
Я: – торгу немає
Він: – давайте за 6000 по місцю без доставки

поки я мовчу, він встигає вже написати у вайбер по номеру з оголошення, подзвонити у вайбер, я його блокую у вайбері, далі він знову пише на сайті:

Він: – без торгу купити хочу де можна подивитись

я його ігнорую, бо знаю що такий приїде, покрутить, скаже “ну давайте ну хоч 200 грн скиньте. Ну я ж по місцю. Я ж забираю. Ми ж в Україні” (раніше, коли жили в Одесі, був аргумент “ми жє в Адєссє, ну как же бєз торга”. Одеса до війни то регіон під назвою “трішки рашки в Україні”)

він встигає створити ще один акк, написати “Доброго дня цікавить ноудбук ще продається?” (коли людина вважає, що річ називається ноуДбук, це мені показує рівень розвитку людини. В кращому випадку людина безграмотна, в гіршому бидлота якась)
====================================

Загалом, більшість людей викликає в мене відчуття незручності, коли ми починаємо або сперечатись, або просто розмовляти про речі, котрі я не сприймаю нормально (от як ті сусіди, в котрих дитини не стало, і було достатньо того що вони забивають худобу, щоб не дуже мати бажання з ними дружити, бо ж одна справа купити щось тваринного походження в магазині, а інше когось вбивати заради того). І тут, як кажуть, розвилка. Або я маю навчитись ігнорувати певні трігери, щоб позначати собі “всі люди не ідеальні, і я не ідеальний, і тому грець з ним”, або ж я маю ще більше ігнорувати людей як таких, тобто навіть не починати контакти щоб не з’являлись оці трігери.

Смішно, бо я бачу кожен раз купу моментів, де я б міг зайвий раз заробити, або обзавестись файними контактами з кимось, хто міг би бути корисний мені, але своє “я” ставиться вище тої користі котру можна отримати. Тож я залишаюсь собою і залишаюсь там, де я є, а не де міг бути…

======================================================

Ps смішно зараз дивитись на людей, котрі “тригерять” себе тим що “я не знаю на кого вчусь”, “я не знаю, ким я буду”. Кмон…в 17 років я теж не знав хто з мене буде і що з мене буде. Суть життя в тому, що воно само тебе направить по потрібній стежці. Чим далі тим більше почну вірити, що це все запрограмовано, ми живемо у Матриці (ні, не тій, що зробили вже “сестри”, а нормальній, без Джона Уіка у головній ролі, але з Нео), і все а-та-та-та-та…