От обратного…

Вот сейчас тренд за то, чтобы у нас была только украинская музыка мол. И я этот тренд поддерживаю, но задумался о другом. Вот слушаю ту же “Когда я умру”, и понимаю что мелодия и ритм очень прикольные…но я не понимаю, почему я не могу выцепить нечто такое из того, что делают наши коллективы. Вот, например, Zombie  в варианте от Grandma’s Smuzi

Янголям знов дитина
Здійнялась над хмари
Байдужість в цьому винна
Жорстокість без кари.
Скажеш ти, це не я і сім’я не моя
У твоїй голові лиш війна.
Танки скрізь, бомби грім, бомби грім, кулі свист
Та невже твого зла межі стерті?

Зупинись, чуєш? ні?
Зомбі, зомбі, зомбі-і-і
В голові думки страшні
Зомбі, зомбі, зомбі-і-і-і-і-і

Давайте сравним с русськовариантом от Нуки…

Клип, к слову, у “Смузи” был выпущен еще осенью 2021. До нынешних событий. Но в голосе музыканта слышится искренний надрыв. Слышится эмоция. Что слышится у Нуки? Сухость..поется текст, не передается сама суть. О чем песня…а действительно, о чем она в ее исполнении?

Развитие мысли в “большом блоге” туть 


Відкрийте більше з Notes 2.0

Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.

Залишити відповідь