С початку..

Мабуть, саме час спробувати все с початку. Але з чого все починалося?..

“Целуй меня, пока лучи не целятся в нас
Пока ещё мы что-то чувствуем
Пока мы ещё здесь
Целуй меня
Я ненавижу, когда ты так нужен
Потом ведь всё намного может быть хуже
Ты выдыхаешь: “У нас есть час”
Час, один час..”

https://on.soundcloud.com/ApY67

Важко знайти якийсь відрізок з останніх років, коли б я почав відміряти час. Вирішив зробити якось інакше. Перейти наперекір…долі?..пхах…переїзд? Можливо. Але не встиг закінчитись той, як вже планується інший. Далі…за межі..і хтось обрав Португалії, хтось Данію. Хтось Німеччину і…Італію? Насправді, по доброму, заздрю. Але Італія для мене ту мач. Навіть не цікавився, чи можна там придбати власне житло і за скільки, а в моєму розумінні це першочергово. Бо ж звичка. Звісно, на той світ ти з собою його не забереш, але нам ще і на цьому світі треба пожити. Я так вже кажу? Ох…

“Красивий жест вбереже
Усі мої відбитки,
Такий сюжет,
Я не люблю розповідати звідки.
Залиште решті ці кліше,
Слова – сміття
Для мене він завжди лише –
Хлопчик для серцебиття!…”

https://on.soundcloud.com/jgF3D

Хотілося б окреслити якось свої цілі, плани, ідеї, але зараз, мабуть, то все не на часі. Бо ж невідомо, куди я далі і як….

Є певні варіанти, є певні ідеї як і що може бути. Але поки то страшно озвучувати, бо ж…

“Знаешь, место для нас двоих
В этих дешевых историях кончилось
И каждый из нас теперь такой же как все
Такой же опасный псих
Задыхающийся в одиночестве
утром
Солнце уже не вытащит новый рассвет

И музыка громче, и люди без шанса
Здесь не за что держаться

Давай спрыгнем с пола
И полетим вверх
Туда, где мы вечно счастливы
Вечно
Твой проклятый город
В котором нас нет
В котором друг другом лечимся, друг друга лечим..”

Про що я мрію? Я мрію опинитись в місці, де в кожній кімнаті були лунати Orange House. А саме..

“Я помню день, когда мы смотрели в глаза друг другу,
Не скрывая всю тяжесть секунд,
Застанет под мостом нас утренняя гроза
И трамвайный гул.

Тебе Керуак в гостиной, под виски и с колой лед
Вопросами – “Как стать теми, кого мир хотя бы ждет?”
В заброшенном городе, в старой комнате взорвать к черту все стены
Сколько лет в тупик, я уже привык забывать где мы…

И я, и ты, и целый мир сквозь пальцы падает вниз холодным дождем
И я, и ты, словами где не сдаваться, что не сбылись сегодняшним днем
Будем я и ты, и я, и ты, и я, и ты, и ты…

Я помню день, когда мы сжигали мосты,
Забыв про все обиды и падали в первый снег
Глотая жадно воздух, перешли на ты, смотря на верх

Тебе не убить соседей, Не стать Зои Дешанель.
Из сна превратится в ветер, останется только день.
Таблетками Эшера, жить сумасшедшими, любить по памяти.
Проснутся вместе в мире тесном, сжатом нами…”

https://on.soundcloud.com/ggjPT

Бо це означатиме, що я нарешті вдома…