Що далі?..

Закономірне питання без відповіді. Я не знаю куди мене подінуть після цього і в цілому що буде. Що буде відносно тих, через кого це трапилось. Наскільки об’єктивними будуть мої доводи і аргументи. Та й від людей в цілому. Але в останню чергу мені б хотілося повернутися туди в там служити. Допуску до зброї в будь-якому випадку в мене тепер не буде. Та й чи треба він мені? Цей допуск…

Можливо, своєю напів-смертю, я виборов для себе шанс на інше майбутнє. Інше теперішнє. Для нас. Мало про це згадую, але з таким “тилом” як у мене будь-які речі у житті переживаються легше. Бо ти розумієш, що ти вирішуєш все що тут, а вона все що там. Ця “позакадрова” робота не завжди видна, але я знаю що вона здатна гори перевернути, щоб досягти цілі. Завжди вважав себе сильнішою ланкою, але, наразі, я скоріш слабша з ланок.

З огляду на все це саме вона і має обрати, в якому напрямку нам рухатись далі. Де буде пролягати цей напрямок, і що вам потрібне для досягнення цілей..

Все буде..