Цей потяг летит попереду мене, вогони горять, а я не можу наздогнати його, щоб крикнути “гей, ви! Я в палаючому потязі!!”.
Тому усю інформацію отримую з запізненням. І мені кажуть, що все зі мною було жахливо і майже фатально, і мабуть моє нерозуміння, чому я все ще тут, саме про це. Бо я зробив свій вибір. Замислився на хвилину, чи варте воно того, і зробив. З розумінням, що тепер мене ще довго не допустять до заспокійливих. Та й до пігулок як таких. Чи на краще воно?..
Все ще лякає думка, наскільки то легко зробити. Легше ніж звідкілясь зістрибнути чи перерізати вени, чи втопитися.
Ця спроба назавжди лишиться в моїй історії і буде слідувати за мною, скільки б років не пройшло. Зі своїми плюсами і мінусами. Лише час покаже, чи варте воно було того…
Відкрийте більше з Notes 2.0
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.