Хоч і не володію авто, але в будь-якому транспорті є такий термін як “крейсерська швидкість”. Тобто це найбільш корисна швидкість, за якої ти маєш найменших розхід пального. А що, якщо це використати відносно нашої взаємодії з іншими людьми?
На початковому етапі, я досить сильно, пришвидшився, і…відчув, що я просто не контролюю ситуацію. Це як наловити безліч риби і не розуміти, що з нею робити, коли вона в твоїй сітці. “Риби” в мене багато не було, але ти губишся у своїх відчуттях. В потребах. Тобто ти не можеш чітко сказати собі, що саме тобі необхідно.В результаті ти надто пришвидшуєшся, і просто спалюєш своє внутрішнє паливо.
Другий термін (круїз-контроль) про момент, коли ти набрав певну швидкість і підтримуєш її. Не прискорюєшся, не зупиняєшся. А стабільно рухаєшся вперед. І наразі я відчуваю, що знайшов ту саму “швидкість”, за якої ти не чіпляєшся за будь-кого. Не шукаєш “просто людину”. Ти хочеш бути корисним і щоб людина була корисна для тебе. Бо тільки за рівних умов ви, знову ж таки, зможете рухатись в одному потоці.
“Твоя людина” не обов’язково житиме по сусідству. Більш того, це саме “по-сусідству” є компромісом, коли ти погоджуєшся на всі мінуси, котрі нівелюються одним плюсом – “вона ж поруч”. Але якщо “поруч” магазин, котрий торгує позавчорашніми авокадо – це не означає, що він кращий. Він просто “поруч”.
Не завжди твоя людина може знайтись на комфортній відстані. В комфортному місці. Тому, треба вирішити для тебе, хто тобі потрібен – просто людина чи саме твоя людина? Чи готовий ти піти на компроміси і чи готова вона/він? Бо це завжди справа двох.
Рухаємось далі. Маршрут визначено. Щасливої дороги.
Відкрийте більше з Notes 2.0
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.