Наткнувся сьогодні в інстахрамі на пост…типу “любахочунафутбол”. А “любавиявиласьяпонкою” і типу “ото казали японкі такі милі і добрі, а на тобі”. Полистав. А там акк в дусі “японка пробує пельмені”. “Японка вимовляє українські слова”. І як я розумію то акк якоїсь “різнокольорової” пари. Один нашинський довбойоб і дехто, кого він вичепив у Японії. І проблема не в тому, що він принижує цю людину. Проблема в тому, що коли ти кажеш “японка” воно нічим не відрізняється від “українка”, і якщо слово “українка” десь поряд з “драє сортіри в Європі”, як було модно ще нещодавно думати/казати (особливо серед руssького населення планети), то це було не про людину, а “про націю”. От і тут я сприймаю це не як “про людину”, а як про націю. І мені не дуже зрозуміло, чому два відброси (один українського походження, інша, мабуть, японського, або просто зовнішності) роблять контент, котрий обидляє і без того (часом) бидляче населення.
Коментарі під записом не відстають. Хтось пише про те “які японкі харошіє в сексі” (українською, коли що), хтось про те, “яка в неї попа” (знову ж, українською), хтось про “оооо…якби я мав таку японку, я б її не на мить не полишав” (знову ж, українською, наче мова про якийсь Ламборгіні, котрий він собі не може дозволити). Наче ти в магазині, навпроти м’ясна вітрина, і ти бачиш натовп роззяв, котрі пускають свої слюні на вітрину…
Огидно, що хтось таке створює. Огидно, що хтось це вподобає. Огидно що ти є частиною цього суспільства…це не нація європейців, це нація мавп. Бо в Європі за оце все було б ай-яй-яй…
