Тлумачний словник

Про що “бо ж, бо ж..” та “то ж, то ж…”?

Коли перейшов на українську, мені стало не вистачати слів-паразитів. І тут прийшов до думки, що треба щось створити своє. Тому ці мої “бо ж, бо ж” та “то ж, то ж…” і їм подібні, це як три крапки без трьох крапок. Це як я хочу сказати щось сумне чи погане, але замість того просто ставлю своє “бо ж, бо ж…” – і все ясно. Принаймні для мене. Але часом це не про сумне чи погане, а просто як вислів якоїсь невпевненості. Неможливість (чи неспроможність?) відібрати ті слова, що треба.

“Я стільки багато хотів розказати,
Що слів не знайшов всередині думки” – ось десь так…

Простий тест на віру в потойбічне життя

Знайшов для себе простий тест на те, як перевірити – чи віриш ти в потойбічне життя. Зловився на думці, що мені сумно. Сумно, що я з кимось не доваляюся у ліжку. Сумно, що з кимось я не долистуюся листами. Сумно, що з кимось не посиджу на гірці біля моря, розпиваючи привезений портвейн. Я сумую за тим, що без віри в потойбічний світ, немає ніякого сенсу – бо ж якщо його немає, то й сумувати там буде неможливо.

Звісно ж, буду сумувати за чувачелою, з котрим нас об’єднав Реддіт і Гугл Транслейт. Бо ж, бо ж…

Знаєте, що я думаю? Колись та й настане момент, коли “там” буде більше тих, кого ми любимо, ніж “тут”. І тоді буде вже не буде цього суму, бо ти будеш розуміти, до кого і від кого ти йдеш. А поки не час про це думати – доки тих, хто для тебе цінний, вистачає і тут.

Білем відбивається в серці думка, що життя за нас вирішить, з ким і скільки часу ми ще проведемо. Але я не можу з цим нічого зробити, то ж, то ж…

Простан

Мовою оригіналу…

Чувствую себя парашутистом, который падает из самолета, и дергает все крючки, которые только есть на нем. У него выпадает еда, оборудование, что угодно, но не может найти кольцо, которое откроет парашут.

Часом здається…

…що я все ще на тій роботі. Що від мене щось хтось хоче. Що я маю вирішувати питання “тут” і “зараз”. І дійсно…зараз я маю вирішити “тут” і “зараз” питання, як бути далі по електриці. Дивно, коли ти дивишся у екран телефона вдень, і бачиш одне, а ввечері…

Смішно. Смішно і дивно, що ціни настільки відрізняються. Бо ж мені здавалось, що я бачив те що бачив…чи просто бачив те, що хотів? Хоча…зараз бачу. Я переплутав 36 і 48…бо ціни, дійсно, відповідають тому, що я пам’ятаю. Ну…ок. Херово сидіти без світла і щось шукати, бо від втоми ти не помічаєш певних явних речей.

Часом не дуже розумію, що я роблю і навіщо…

Обожнюю макроси

Сталось так, що галерея, заснована на скрипті Piwigo, вирішила засирати хостинг. Так я визначив, що хостинг Hostlife починає ненавидіті нелюбити своїх клієнтів, після того як на найдешевшому тарифі віртуального хостингу (близько 2.5 доларів на місяць) набирається файлів на…500 Гб. Тоді мені його заблокували. Вчора я поліз на хостинг знову, дивлюсь, а там після чистки знову вже 160 Гб файлів назбиралось. Виявилось, що у всьому винна була (скоріш за все) тема, котра була встановлена.

Коротше кажучи, видалив тему, лишились видалити файли. Яка кількість файлів? Ну…кожен файл важив 256 Кб. Якщо порахувати що 4 файли це 1 Мб, а 1024 Мб це 1 Гб, виходить, що 1 Гб це близько 4096 файлів. Множимо на 160, отримуємо 655360 файлів. Сервер дозволяє видалити за раз близько 1200 файлів, потім виникає відключення. Потім треба оновлювати сторінку на ФТП, клацати знову “Видалити” і чекати десь секунд 25-30. І отут мені на допомогу прийшла ігрова мишка від SteelSeries, котра вміє в макроси. Задаємо команду Del-Enter-F5, ставимо періодичність 20-25 секунд, і…йдемо на кілька годин пити каву, поки воно буде робити все саме.

Якось я таке використовував у грі. Поставив макрос, щоб персонаж заходив у кімнату, вбивав монстра, підбирав предмет. Такий собі фарм. Зранку  виявилось, що персонаж цілком собі назбирав пожитків на пів життя 🙂

Часом, на подив, ця тема зберігає багато часу))