Тільки після нас…

…залишиться вітер…

Крутиться у голові другий день поспіль…бо ж, бо ж…

Якщо розділити людину на складові, в ній можна знайти різні сторони. Щось від чоловічого, щось від жіночого. Як мені казав колись уролог “щоб проблем не було потрібен ТЕСТОСТЕРОООООН! Треба щось робити фізично, мати постійне фізичне навантаження, все таке. В більшості своїй тестостерон то добре для чоловіків і погано для жінок. В першому випадку погано, якщо його немає, у другому, якщо він зашкалює. Якщо не помиляюсь, по тестам він був в нормі. Але від зворотнього, вся ця емоційність, співчуття, емпатія – все це, на мою думку, більше відноситься до жіночих рис. І то не добре і не погано. Кожна людина то суцільний вінегрет речей, що відносяться до обох статей. Як, наприклад, плакати чоловікові – то ж “не чоловіча справа”. Але коли в тебе не стає когось близького – те вже все не має значення.

Я звик розділяти себе на дві особистості, кожна з яких має свої сторони і прояви. Коли переважає перша – я роблю записи про техніку, щось майструю, займаюсь справами по будинку. Коли друга – я можу дуже емоційно сприймати чиюсь творчість чи думки. Сьогодні, мабуть, перевалює та, котра слухає ці рядки

Я б хотіла бути завжди твоєю квіткою білою.
Я б хотіла бути завжди твоєю єдиною вільною.

Я б хотіла знати, чи ти будеш завжди поруч.
Я б хотіла знати, чи ти будеш завжди поруч..
Я б хотіла знати, чи ти будеш завжди поруч…
Я б хотіла знати, чи ти будеш завжди поруч?!

Тільки після нас залишиться вітер.
Залишиться вітер.
Залишиться вітер.
Тільки після нас залишиться вітер.
Залишиться вітер.
Залишиться вітер.

І пропускає їх через себе. Бо ж моя емоційна складова не менш важлива частина мене, ніж та, де я як той молотокфігачу безперестанку цвяхи 🙂

---

Я дивлюсь це відео, і…

..і думаю про те, що у світі багато різних речей. Речей котрі відбуваються поза наших очей і думок. Планета живе поза нашого сприйняття тих чи інших речей, відбуваються різні процеси. Світ великий і різноманітний, і в ньому знаходиться місце для всього. Якщо провести паралелі, кожна творча людина щось створює незалежно від того, наскільки це комусь іншому потрібне. І часом знаходяться однодумці, часом ні. Щоб щось створювати, тобі потрібно бути одночасно частиною цього світу і, в той же час, особистістю. Ти зможеш щось створювати лише тоді, коли будеш в гармонії із самим собою і світом навколо. Ви кажете що “порнографія то жахливо”, а для мене “порнографія” це люди, котрі кожен день розповідають про новини. Про одне й те саме. І я розумію, що мною то сприймається зараз як насилля над собою. Коли ти змушений щось створювати, щоб…що? Зібрати лайки? Підписників? Чи варте воно того? Як за часів майнінгу, зараз тобі достатньо говорити українською і випускати відео з заголовками типу “русні пі…а”, щоб бути в тренді. Щоб тебе почули. Чи це ціна того, щоб бути “у гармонії зі світом” зараз? Мабуть…але в пеклі я бачив той світ, де і в житті і в творчості одна пітьма. Мабуть тому мені так зайшла “Lost”…

“як же виокремити з шуму радіореклам
хвилі й звуки непомітні ледь живих кардіограм?
як в неоновому світлі, в блиску глянцевих світлин
погляд щирий і відкритий роздивитись хоч один…”(с)Кімната Гретхен