Забирай мене собі, я віддаю тобі свій сміх…

Гм…

Давно тут не було музики заради музики. Слушний день? Просто пісня по іншому звучить.

Іноді краще, що ми можемо зробити, це не порівнювати одну людину з іншою. Навіть не через перекладання патернів з однієї людини на іншу. Просто всі індивідуальні. Але чи можна перекласти не спогади, а приміряти відчуття і емоції, котрі ти тоді мав? Себто відрізати досвід, і лишити відчуття? Почуття?

“Я шукала тебе у неба
Загадала нас, нам було це треба
Я просила тебе в темноти
Яку я боялась, але тут був ти
Шукати намагалась серед кварталів
Поміж світла, пʼяних скандалів
Шукала там, де марить тиша

Там, де кричали, ти мене не залишив
Забирай мене собі, я віддаю тобі свій сміх
Забирай мене собі, зелень у очах моїх
Забирай весь вуголь у волоссі і мої вуста
Бо без тебе я не я, бо без тебе я пуста”
Що в мене лишається, так це можливість “зчитувати” моє сприйняття інших людей через мої дописи. Принаймні мені здається, що це легко робити. А можливо і ні. Хто зна…

Відкрийте більше з Notes 2.0

Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.

Залишити відповідь