No Place Like Home

Сьогоднішня робота буде присвячена пісні гурту Ninth Key і двом протилежностям.

Нещодавно я спілкувався з однією людиною. І вона сказала “мій дім там де я”. Цікавий вислів. Хоча він нагадує назву пісні, але робота не про нього.

Ця людина постійно просила відповідати мене “коротше”. Одним-двома словами. І це виликало в мені певну провину. Відчуття неправильності. Того, що я “зламаний”, і не вмію чітко доносити свою думку. Не вмію висловити слова в тій формі, що їй хочеться. І раптом, нещодавно, мені трапилась Енжі – людина, яка показала мені, що в тій ситуації справа була не в мені. Не в тому що я неправильний. Просто то була не моя людина.

Ми спілкувались з нею 9 годин поспіль, і час пролетів зовсім непомітно. Можливо так і продовжували б, якби мені не треба було вставати на роботу через 4 години. Це був дивний і незвичний, але приємний досвід, коли…тебе не обмежували? Саме так. Коли людина сама висловлювалась такими ж довгими абзацами і голосовими. Що зображено на цій роботі?

Виділю фрагмент текста пісні:

“Я думав, що можу вибрати (Вибрати, вибрати…)
Я можу змінитися, я можу втекти
Тепер я такий самий, як ти (Ти, ти…)
Такий наляканий, кружуся в стоці знову і знов.

Нульова точка в грудях
Шукаю решту себе в цьому безладі,
В якому я народився
Занадто боюся побудувати дім
Коли єдиний дім, який я знав, це

Кричати крізь стіни, тримати себе разом
Плакати на підлозі, сподіваючись, що все стане краще
Деякі рани закриваються, деякі триватимуть вічно
Ти можеш піти, але це живе в твоїх кістках
Немає місця, як дім..”

Ця пісня досить чітко нагадує мою історію, коли я спочатку думав що проблема в мені, і мені слід бути просто “трішки не собою”. Трішки іншим. Трішки зручним. Але “дім” (яким себе вважала та людина), виявився чужим. З чужими правилами і порядками. Тож все що лишалось це “кричати крізь стіни”, сподіваючись, що тебе почують. Що ти такий як є. Але почули тебе з іншої сторони – тому на цій роботі також фігурує дзеркало, котре є аналогом цієї самої “іншої сторони”. В першочерговій версії зображення на телефоні також відображалось у віддзеркаленні. Можна сказати, що це як “знайти дім” (комфортне місце) в іншій людині. Через яку тобі не треба змінювати особливості своєї манери спілкування. Тому на знімку фігурує телефон, в якому видно безліч голосових від людини, яка полюбляє спілкуватись і ділитись думками як і ти.

Другий куплет пісні має рядки:

“Немає кохання, немає довіри в моїх жилах, і це руйнує мене
Бо ось я Я дорослий, обережний, і для чого?
Щоб знайти кохання, яке ти залишив для мене в землі.”

Тому я хотів візуалізувати слово Home (котре спочатку було єдиним на роботі) як літери, котрі перетікають одна в іншу, наче вени на руці.

Не дивлячись на мрачний тон, я відношу її до “світлих” робіт – тих, котрі більше про зцілення, ніж руйнування.

Власне, робота присвячена Енжі, котра на неї і надихнула і без якої її б не було.