Стабільність мого стану залежить від…кількох речей.
Перша з них – діалог. З людиною має бути постійний діалог. Якщо щось не так – мені не ок. Якщо людина зникає – мені не ок. Чудово коли людина проговорює “мене не буде 3 дні”. Ще краще, коли через 3 дні вона з’являється. Це взагалі супер.
Друга це об’єм спілкування. Тобі не ок, коли ти пишеш багато, а людина тобі 2 слова. Коли ти вивалюєш купу тексту. Це не ок іншій людині, яка не звикла до такого об’єму тексту. Тож якщо ви в цьому сенсі різні – навіть не варто пробувати.
Третя зацікавленість. Не тільки ти маєш питати. Також мають питати тебе. Уточнювати. Розпитувати. Коли ти “граєш в інтерв’ю” – це швидко виснажує. Тому не грай. Якщо спілкування одностороннє – сумно, але завершуй його.
Якщо з цих трьох пунктів щось “не” – все буде фіаско. Але проблема не в тому, що буде фіаско. Навіть на АД, навіть “контролюючи кількість тексту” – це все одно фіаско. Бо справжній “конект” відбувається, коли всі три пункти діють. Інакше, будь-який “зрив” приведе знову до фіаско. Тому варіант “постійно на АД” – такий собі. Терапія? Хто зна…але в тому стані що є – слід завжди пам’ятати про три пункти.
Відкрийте більше з Notes 2.0
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.