Автор: revolytion

Час від часу я запитую себе, чи була та спроба самогубства фіналізацією мого життєвого шляху. Тобто чи дійсно я вирішив, що шлях закінчено і більше я не хочу його вести? І стикаючись зараз з ситуацією, коли в мене в житті знову виникає певний стрес, я запитую себе – чи є в мене, взагалі, наснага далі йти через себе і до чогось прагнути? Чи дійсно мені це потрібно і я хочу цього?

Як би це комусь не звучало – я б хотів, щоб та спроба була вдалою і мені не потрібно було зараз сидіти і над цим розмірковувати. Бо завжди, коли поставало питання “а що, якщо будуть якісь обставини, котрі не дозволять тобі жити як раніше?” – і ти завжди казав собі “завжди можна вкоротити собі віку”. Тобто моя дія є всього на всього реалізацією мого бачення життя і того, як воно може закінчитись.

Чи можна взагалі вберегти себе від повторної спроби, чи це лише питання часу? А якщо так, то який сенс щось вивчати, кудись переїжджати, щось змінювати в житті, якщо кінцевий результат буде таким самим?

Буквально кожен день хтось звертається до мене по допомогу з різних питань, але ніхто з них не запитав, чи потрібна мені самому допомога? Чи моральна, чи фізична, чи психологічна?

Я людина, якої вже не мало існувати, а все, що цікавить інших – це чи зможу я полагодити їх ноутбук, телефон, переорати город, повернути антену, позичити грошей. І тут ми приходимо до думки – що ви і є та сама причина, через яку я не хочу жити. Бо мені набридло ремонтувати чужі світи.

Я питав себе, кожен раз видаляючись звідкілясь, чому я це роблю – і знаходив одну єдину відповідь. Бо я не отримав там того, що мені було потрібно. Тому що це був лише ще один спосіб зі мною зв’язатись і щось у мене попросити.

Що легше – вивчити мову і переїхати чи наковтатись пігулок? – наковтатись пігулок.
Що легше – лишитись, щоб не пересилювати себе для вивчення мови і переїзду, і продовжувати всім і вся допомагати чи наковтатись пігулок? – наковтатись пігулок.

Цей світ ніколи не давав мені вибору, тим самим ведучи до варіанту, який мені не подобався, але до якого я мав йти, бо інакше було неможливо. Тому починаючи свою думку з того, що я боюсь починати вчити мову, бо не впевнений що справлюсь з цим і хочу закинути цю ідею – дійшов висновку що інший варіант був озвучений вище. Або-або…

We have our share of sorrows..

Мені хотілося б бути в декількох реальностях одночасно, не упустити всі моменти в житті, бути поруч зі всіма, кого люблю. Але за фактом, життя така штука, що тобі приходиться вибирати. Здається з часів переїзду з Одеси, я вибираю себе. Бо люди міняються. Їх плани міняються. Цілі, світогляд. Вони йдуть далі. А ти маєш всі шанси лишитись на тому ж самому місці. Мабуть саме тому, люблячи одних я йду до інших…

“One life, I’m gonna live it up
I’m takin’ flight, I said I’ll never give it up
Stand tall, I’m the only kind of proud
I’m on the top as long as the music’s loud

If you think I’ll sit around as the world goes by
You’re thinkin’ like a fool, ’cause it’s a case of do or die
Out there is a fortune waitin’ to be had
If you think I’ll let it go, you’re mad
You’ve got another thing comin'”(с)Judas Priest