Категорія: Думки

що зараз мені легше без світла, ніж з ним. Тобто я чітко знаю свою схему – підключаємо батарею, вмикаємо роздачу інтернету на телефоні, вмикаємо монітор, клавіатура-миша – і пішов процес роботи. Коли є світло я відчуваю себе незручно. Тобто, я не контролюю тривалість його наявності, а значить не можу щось повноцінно робити. А так я впевнений в тому, що “моє” світло ніхто не забере.

Я розмірковував на тему того, нащо мені знадобиться сонячна панель після того, як все це скінчиться. І…дійшов висновку, що вона як той перетворювач з 36 на 12 вольт..”хай буде”. Ніхто не каже, що я буду збирати собі 3-4-кіловатну електростанцію. Максимум кіловат, щоб навіть у похмурий день в мене стабільно було 100 Вт на годину. За 6-8 годин це близько 600-800 Вт, тобто близько двох батарей електровелосипеда. Цілком достатньо, щоб попрацювати у комфортних умовах за будь яких обставин, що можуть трапитись. Для всього іншого – візьму інверторний генератор на 2 кВт. Більш ніж достатньо для всього іншого.

Я як той тарган…головна ціль мого життя – знаходити вирішення питань, котрі в мене час від часу виникають. Мені здається, що я досить непогано з цим справляюсь..

Цікавий факт – на хромбуці відсутня російська. Вангую, що на ноутбуці її теж не буде. І мені пофіг, яку я систему ставлю комусь на ноути, але рука сама тягнеться вибрати Україну/українську, коли Лінкус чи Віндовс питають про мову чи регіон. Ото часи…не думав, що кілька тисяч ракет ще більше змінять моє відношення…часом здається, що все більше російська лишається тільки для розмови між собою і коли шукаєш якийсь фільм, котрий далеко не факт що буде українською.