..коли в тебе зовсім немає грошей. Тобто зовсім-зовсім..коли на останні гроші береш пару пакетів крупи для котів і два хліби. Коли розумієш, що на кредитці баланс вже почав йти у мінус. Коли смажена картопля на обід не найгірший варіант, бо можна заправити її останнім перцем з огороду, приправити спеціями, додати трішки кетчупу і отримати цілком собі страву! Бо ж варіантів не дуже, і у хід пішли навіть консерви, котрі лежали як НЗ (бо хто ж буде зараз купляти ті консерви по 50-60 грн?).
Це ситуація на кілька днів. Гроші будуть. Щось куплять і все буде норм. Але мені завжди було дивно дивитись на нас зі сторони. З одного боку у нас є багато того, що є не у всіх. От, наприклад, найближчий сусід з відеоспостереженням (яке так само є у нас, і немає у сусідів поруч), має мурований паркан висотою з наш будинок. У нас є кілька електро-роверів (саморобних, не тих що по 2-5к баксів), але немає машини і навіть прав для керування нею…
Я завжди сприймав гроші чимось простим. Типу – є, значить ок. Немає, значить такеє. Мені завжди було шкода що людей легко перевірити грошима, просто давши їм у борг, і коли вони забувають їх повернути (Олексій, хоч то була й допомога по ситуації, але я пам’ятаю свій борг. Так само як пам’ятаю як нам допоміг тут сусід, коли ми переїхали, і нічим не відплатили, бо ж “ми в селі”).
У НН є слова про “Закипает вода в котле, я ломаю свой легкий хлеб.” – і мій “хліб” завжди чи майже завжди був легким. Але й так само було легко комусь щось подарувати чи допомогти по можливості.
Шкода, що у багатьох людей життя важче. Шкода, коли когось вбиваюсь через пару копійок. Шкода, що часто люди думають про гроші більше, ніж про щось інше, бо нерідко без цих самих грошей люди не можуть купити собі ту ж саму буханку хліба. Мабуть я мав би більше допомагати тим, хто того потребує, виходячи з того що часом маю трішки більше ніж вони. З іншого боку – наче завжди намагаюсь підтримати людей у тому, що дозволить їм заробити на той самий хліб. Шкода, що не завжди вдало допомагаю…але ж хто не помиляється…
Мабуть треба започаткувати традицію. На Новий рік чи десь поруч (Миколай?) допомагати/дарувати комусь якийсь інструмент, котрий дозволить йому заробити копійку. Хотілось би вірити що такі речі мають продовження. І якщо ти комусь так допоможеш – він зробить це далі. А той ще далі. А якщо вже й не зробить, то і так непогано. Бо ж комусь та стало легше..мабуть в цьому, в певному сенсі, є цей самий сенс життя – допомагати іншим жити легше. Я так думаю..
