Категорія: Музика

Пока дома нет никого – давай затушим свечи и..

..нальем какао вместо кофе…

Ця композиція відкликається в мені різними барвами…от і зараз, вона про щось нічне…перегляд чиїхось робіт. Музики…листування. Вона як таке собі заспокійливе. Я не впевнений навіть, чи не вона була першою, що я почув…вона про якийсь такий комфорт…котрий зі мною крізь роки…голос, музика…я все ще не можу відпустити це відчуття. Коли шкода, що це було колись і більше не буде…і радість від того, що це записано, і…завжди буде десь поруч…наче це співає людина, не котра десь зараз існує, а що існувала років сто тому…

“Пока дома нет никого – давай достанем лестницу и на луну залезем вместе.
В воздухе звон лишь нам понятных звуков, из груди наверх летящих песней.
Сколько времени уйдет на просчёт циферблатов точных.
Зависнем в одной секунде и всё.
Всё гораздо проще…”

И я питаюсь искусственной пищей из книг и кино..

..По ночам так вкуснее и чище, но.. Продовжувати читання И я питаюсь искусственной пищей из книг и кино..

Сісти й медитувати…

Хочеться взяти, сісти, навушники на вуха, якась хрєнька на моніторі, слухати

і медитувати…просто. Ні про що не думаючи…ні про людей і їх тупі запити. Не про борги й роботу. Не про погоду, гілки на городі що не перероблені, війну навкруги і загалом.

День через день прокидаюсь від якогось стресу. От і сьогодні. Там дві посилки на митниці. Там якийсь придурок, котрому щось від мене треба і “отпрямзараз”, бо ж і на телефоні три пропущених і повідомлень купа.

Кредит на цей місяць закрит тай поділом йому. Піду митися, бо ж…”Зараз вимкнуть воду, і я знов не встигну змити гріх, вчорашній гріх…”(с)Один в Каное

I’m aware of what you’ve done…

“Are you lost in your lies?
Do you tell yourself I don’t realize?
Your crusade’s a disguise
Replaced freedom with fear, you trade money for lives
I’m aware of what you’ve done

No, no more sorrow
I’ve paid for your mistakes
Your time is borrowed
Your time has come to be replaced”

Я снова вспоминаю о тебе..

Короткими гудками вызываю во сне.
И ты уже не прячешься в далёких краях,
Ты вроде поняла, что мы на равных паях.

И комнаты сошлись,
И демоны рассыпались,
И тридцать пять в тени,
И это не привиделось.

Вот тебе журналы, вот тебе шаурма,
Вот тебе билеты на концерты меня.
Ты только не исчезни, не теряй телефон,
Даже если завтра здесь будет шторм.

Ведь комнаты сошлись
И демоны рассыпались
И тридцать пять в тени
И это не привиделось.

=====================

Згадалась вона…композиція, тобто. Для мене ЛПН це оце. Не українською, ні ще якось. А в тому вигляді як є…хочеться якось приїхати в Одесу і почути…загалом, я вважав завжди що “завжди можна приїхати в Одесу і прожити день-два старим життям”, але після переїзду сюди я собі цього дозволити так і не зміг…сумно. Але як є…

“Я не знаю, нащо мені ці знаки…”

Згадалась композиція, але під іншим соусом. Виставляючи щось на продаж, мені цікаво сумарно порахувати, на скільки те чи інше було виставлено. Щоб якось підбадьорити себе, що “день прожито не дарма”. Але ж, але ж…

В одному мати точно була права – я ніколи не вмів цінити гроші. Відкладати? Пхех. Чим легше отримаєш – тим легше їх позбавитись. Іноді для себе, іноді щоб комусь допомогти, когось підтримати. Подобалось, що завжди воно якось з легкістю. Не думаючи. Чи легко отримую? Як сказати. Половина мого стресу через це саме “легко”, бо ж люди. В іншому…мабуть я просто такий собі конденсатор – накопичую і віддаю. Краще вам не знати, скільки через мене людей можуть творче розвиватись завдяки тим графічним планшетам, котрі купували (умовно) за копійки. Або ж скільки людей будуть рідше звертатись до стоматолога через ті зубні щітки, котрі, будемо об’єктивні, люди отримують приблизно в 4! рази дешевше. Часом відчуття, що так я пробую відбилити свою карму, з іншого…

Вчителька нас вчила, що не може бути такого, щоб дохід був більше ніж 20-30%  – я перекреслив цю точку зору. Життя нас вчить, що коли людина щось продає через другі руки – воно ще на 10-20% дорожче – і цю точку зору я теж перекреслив. З 17-18 років я вважав за головну ідеологію те, що треба “брати дешево і продавати дешевше”. Тобто, коли ти є той, хто купує дешевше ніж інші, і продаєш дешевше, ніж будь хто інший. Тим смішніше, коли мені пише хтось, що може “запропонувати мені гарні ціни”. Один такий написав якось – я йому уточнив, “за скільки ви мені от…оце, наприклад, продасте?”. Закінчилась та розмова тим, що я йому те міг продати дешевше, ніж…він мені.

Часом здається, що я їжджу ровером і купую товари зі знижками тому, що я так і не зміг знайти цінності в грошах. Гроші не те, що додає щастя тобі, але те, завдяки чому ти можеш зробити когось іншого щасливішим.

===========

Сподобався цей спліт, котрий зробила одна людина. Дуже гармонічно звучить і виглядає…магія…ось де магія, а не там…

Дивна, але цікава можливість

Девіант дає досить дивну, але цікаву можливість – бачити, як кожна людина росте, розвивається, змінюється. От, буквально, тільки що – профіль. У людини є світлини 2008 року і 2023. 15 років. Можна сказати “ціла епоха у парі світлин”. Мені подобається дивитись на зміни. Помічали, що якщо людина не дуже симпатична в юному віці, то з роками, наче те вино, стає краще? Я, звичайно ж, зворотній приклад, але мова не про мене 🙂

Шукаю стабільності, а подобаються мені зміни. Стабільність в собі, зміни в інших. Не дуже справедливо, чи не так?..

Єдине чого хочу зараз, це одужати. Щоб не думати про те, що можна їсти і коли. Щоб на 105% забути про це. Навіть зі спиною воно вже здається не так страшно, бо ж через цю паршиву хворобу і зі спиною не дуже можу щось робити…

Здається, ця вчорашня студійка, дуже в тему…принаймні, назвою

“Спогад
Ким я був і ким я зараз став
Під напругою дум
Хто вкрав мій струм?

Погляд
Розграбований як і міста
Залишився лиш сум
Та скрип від струн

Бачиш я так втомився
Не можу знайти собі місця
Вибач я не навмисно
Там просто палає місто моє
І з ним я палаю сам..”

Гм…

Здається, в цій пісні більше Skillet, ніж у самих Skillet. Неочікувано, від Шиноди 🙂

“Let it begin
Push it away but it’s pulling me in
Try to pretend
I’m not aware when I do it again
I know the signs
I see the pattern in front of my eyes
Something inside me opens up wide
Stretching and coming alive

I can’t stop it when it starts
Trying not to fall apart
Building up until it all goes dark

(In my head)
I can feel it getting closer
(In my head)
Breathing heavy on my shoulder
And I’m trying to fake it
But there’s no way to escape it
(In my head)
Buried underneath the noises
(In my head)
There’s a million little voices
Saying “You’ll never make it
And there’s no way to escape it”
(In my head)”