Категорія: Особисте

“Коли тобі буде 30, що ти скажеш собі в 25?..”

Читаю, посміхаюсь..сам з себе..мовою оригіналу..

Не раз стикався з тим, як люди, знаходячи свої старі записи, пишуть про щось типу “о…дивіться, як я дурню тоді казав”. А я, скоріш, полюбляю себе того часу. Ту наївність, сприйняття навколишнього світу, і людей загалом…

Позаплановий піз…

Вдень їхав на пошту…бачив біля сусідів дві машини поліції і кілька звичайних машин. Не одразу було ясно що то сталося. Трішки згодом дізнався від сусідки, що в них не стало дитини (дитина народилась тільки місяць тому). Вже ввечері, від іншої сусідки, дізнався що дитину загризла якась собака…

Мабуть, часом війна не найстрашніше з того, що відбувається навколо нас. Є речі, котрі лишаються для тебе незрозумілими просто через те що вони відбулись…в твоєму житті…

У нас самих, звісно, була трагічна історія з дитиною. Але, мабуть, це той самий випадок, коли ти можеш сказати “це зовсім інше” – і це так…якщо мені так важко усвідомити, що сталося, я не уявляю як будуть жити батьки дитини…в тому числі як буде жити їх старший син, котрий це все застав тим чи іншим боком…

Мир свободный от мудаков…

Новые смыслы, новые лозунги
Новые лица и имена
Не признают ничего невозможного
Ведь любая стена рухнет!
Новые гимны рвутся наружу!
Мир свободный от мудаков
Эту песню уже не задушишь
Fuck off, fuck off, fuck off…

А за окном гремит трамвайный перебор..

..По тонким струнам раскуроченной души.
Ты все торопишься опять через забор
Я все прошу будь аккуратней не спеши.

Но предаешь опять, и словно бьешь под дых
И если шах стоит, то скоро будет мат.
Мы обойдемся без печальных почтовых
И если был рассвет, то близиться закат.

Теперь все ясно, кто открыл победам счет
С петлей по шее, или с камнем на груди.
Пусть остается рядом, кто-нибудь еще
А мне все ясно чай допей…и уходи.