Категорія: Інше

Впроект

Хочеться запилити якийсь проект. Але з нульовими витратами, бо зараз не дуже до того. Тож..на думку приходить, хіба що, омріяна “табуретка на колесах”. Ні, серйозно. Пара коліс з мотором від гіроборду є. Лишилось тільки зробити…

Часом в мені прокидається технологічний фєтішист. Котрому хочеться щось зробити, щоб подивитись як воно працює, щоб порадіти з того. Мабуть, саме через те тільки в мене три ровери з мотором. Але всі використовуються, тож…нічого такого. Може на Норці мотанутись у Рівне? Ну…типу “вєдьмагу”. Хоча “божможу” теж непогано звучить. Нажаль (чи на радість) Норка не для того. Як і мотор. А зношувати його “аби зносити” то дурна справа.

Три тижні живемо в режимі “наче час зупинився”. Бо ж…пишуть, питають, не беруть. Дивно. Дуже дивно. Чи то наступу всі чекають, чи фз. Розібратися б з боргами і то вже добре було б…

Вихідні сповнені спілкування і надії…

Вихідні нагадали день, коли ти у дворі встиг приділити увазі кожному з котів. Продовжувати читання Вихідні сповнені спілкування і надії…

Бадрак

Прийшло розуміння, що бадрак, тобто бардак, це не те що на столі. Не те що в хаті. Це те що в голові. І от коли в тебе в голові бадрак – в інших місцях він не може бути інакшим.

Відчуття падаючої з гори людини, котра намагається схопитись хоч за щось. У вас були такі сни? У мене так. Що я звідкілясь падаю, і розумію, що єдине за що можу зачепитись – це трава, але одразу приходить розуміння, що вона висмикнеться з землею, і не врятує від неконтрольованого падіння. Так само я намагаюсь зараз зачепитись хоч за щось постійне, тобто отримати якесь кляте відчуття стабільності, а все летить шкереберть. Посилки не забирають (за останній місяць десь 5 штук – то, пардон, дохуя), ліки не завжди допомагають, гроші не завжди бувають. Коротше срака повна, якщо коротко. І у всій цій сраці я маю знаходити “зону комфорту”. Примарну зону, де все добре. Все йде за планом і все так, як мені хотілось.

Все ж таки, хочеться закритись від всіх. Виключити всіх зі свого життя, хоча б на певний час. Залишилось вирішити, як це можливо зробити. Провести тиждень без інтернету і зв’язку. Це було б зовсім кайфово. І зовсім розкішно…для людини з моєю кількістю боргів.

Здається, я вже знаю, що зроблю загадаю на день народження…

Тлумачний словник

Про що “бо ж, бо ж..” та “то ж, то ж…”?

Коли перейшов на українську, мені стало не вистачати слів-паразитів. І тут прийшов до думки, що треба щось створити своє. Тому ці мої “бо ж, бо ж” та “то ж, то ж…” і їм подібні, це як три крапки без трьох крапок. Це як я хочу сказати щось сумне чи погане, але замість того просто ставлю своє “бо ж, бо ж…” – і все ясно. Принаймні для мене. Але часом це не про сумне чи погане, а просто як вислів якоїсь невпевненості. Неможливість (чи неспроможність?) відібрати ті слова, що треба.

“Я стільки багато хотів розказати,
Що слів не знайшов всередині думки” – ось десь так…

Простий тест на віру в потойбічне життя

Знайшов для себе простий тест на те, як перевірити – чи віриш ти в потойбічне життя. Зловився на думці, що мені сумно. Сумно, що я з кимось не доваляюся у ліжку. Сумно, що з кимось я не долистуюся листами. Сумно, що з кимось не посиджу на гірці біля моря, розпиваючи привезений портвейн. Я сумую за тим, що без віри в потойбічний світ, немає ніякого сенсу – бо ж якщо його немає, то й сумувати там буде неможливо.

Звісно ж, буду сумувати за чувачелою, з котрим нас об’єднав Реддіт і Гугл Транслейт. Бо ж, бо ж…

Знаєте, що я думаю? Колись та й настане момент, коли “там” буде більше тих, кого ми любимо, ніж “тут”. І тоді буде вже не буде цього суму, бо ти будеш розуміти, до кого і від кого ти йдеш. А поки не час про це думати – доки тих, хто для тебе цінний, вистачає і тут.

Білем відбивається в серці думка, що життя за нас вирішить, з ким і скільки часу ми ще проведемо. Але я не можу з цим нічого зробити, то ж, то ж…