Love yourself. Forgive yourself

Одна з пісень Florence + The Machine починається з цікавих рядків. Вони про те, що ти можеш кохати і пробачити когось, лише кохаючи і пробачивши себе самого. А що якщо її переінакшити?

Я вивчаю свій крайній досвід з людиною, і все більше розумію, що якби ці відносини відбулись – я б ставив свої бажання і потреби на другий план. Але чи на цьому базуються здорові взаємовідносини? Чи з поступок вони мають починатись? Чи мають враховувати потреби кожного з нас? Звісно, в дорослому віці в кожної зі сторін є свої потреби, але і поступки мають бути взаємні. Компромісні, комфортні. Але з обох сторін. Коли ми говоримо про поступки з однієї сторони – це не поступки, а рабство. Це не кохання, а залежність. Страх бути “не підходящим”. Але там де є страх немає місця коханню, давайте будемо чесні один з одним.

Ми всі різні, ми всі травмовані. Але це не означає, що ми маємо “соціальну інвалідність”, через яку варто обмежувати виклочню і тільки себе.

Повна цитата з відео Florence + The Machine – Delilah (The Odyssey – Chapter 8):
“Love yourself. Forgive yourself. You can’t love and forgive other people, if you don’t, first of all, love and forgive yourself. You have to realize that people are fallible beings. They make mistakes. They have to be excused from these mistakes… So love yourself and then love other people. Please forgive yourself.”