Дихай (Все минає)

“Розплющуй очі!.. Шукай світло!..
Дихай!.. Дихай!..
Хоч зараз темно та вийде сонце!..
Дихай!.. Дихай!..” Продовжувати читання Дихай (Все минає)

Тобою Хворіти

“Зібратися до купи то для дурнів
безнадійна вся затія
Мій біль – моє натхнення , де спасіння –
невідкладна терапія..” Продовжувати читання Тобою Хворіти

Відчути знов хочу весну

Я рідко знаходжу щось цікаве в українській поп сцені, але гурт Kazka, місцями, це дещо про інше.

Продовжувати читання Відчути знов хочу весну

Епілог

“Коли двох до розлуки відділяє лиш крок
Ми з тобою як книга
То є наш епілог
Хоч спогадів не злічити
Порізно нам мовчати
Прости що все ж перестав
Тебе так міцно тримати”

Продовжувати читання Епілог

Чи є кінець твоїй печалі?

Почну з того, що це один з найскладніших творів. Не з точки зору реалізації, а з точки зору змісту. Сама авторська пісня про самогубство. Про складний період у житті. Я слухав цю пісню півдня. Потім час від часу. Я намагався пережити її в тому вигляді, в якому я її бачу. Тож перейдемо до візуального. Продовжувати читання Чи є кінець твоїй печалі?

Зріз досвіду

От кидаєш людині посилання на Нотс, сам перечитуєш останній допис, і такий “гм…ну сексизм сексизмом жеш!”. І на подив так, він десь так і звучить. Це, мабуть, той самий випадок, коли, часом, я роблю дописи в Нотс видираючи щось з контексту. Контекст був в кількох дописах “до” в іншому блозі. Це є, як приклад роботи, в якій було трішки інформації про те, через що саме трапився цей самий попередній допис.

За останній час в моєму житті було кілька жінок, з однією з яких двічі відбулось спілкування (одне після відновлення), з другою це відбулось двічі. Але я бачу, що людина не змінюється. Не дивлячись на свій відносно юний вік, вона йде шляхом, котрий просто повторить шлях тієї особи, на яку і була зроблена “Choke Me”. Бо хоче відчувати кохання через біль. Тільки їй цей біль буде надихаючим, а для когось іншого він буде саме болем.

Взагалі я не погодуюсь з думкою, що є “енергетичні вампіри” і “ні”. Є дофіга різних варіацій на тему людей, які мають маніпулятивну поведінку, просто ти ніколи не знаєш, умовно, що “збуджує” клітини мозку людини. Я не дарма проводжу порівняння зі збудженням, бо так само як в сексуальному сенсі кожна людина збуджується від чогось свого – так само маніпулятивна людина отримує натхнення, користуючись тобою по-своєму. І повернулась вона, як я думаю, не через те, що щось лишилось. А через бажання знову відчути мій біль. Проблема в тому, що я змінив своє відношення до неї. І моя байдужість це все, що лишилось від тієї щирої закоханості в людину.

Я обіцяв що то будуть дві останні роботи по ній (насправді була одна), і так і лишу то, мабуть. І тааааак, я теж “фанат творчості на болі”, але, дякую, мені достатньо саморуйнування для цього, щоб не шукати його цілеспрямовано у взаємовідносинах з кимось.

Цвяхи

Деякі люди проводять алегорії, що люди, чи жінки, як вино – з роками стають тільки краще. А що якщо вино спаскудилось? І стало оцетом? І з роками воно стає тільки кисліше і кисліше?..

Я думаю, що певні особи ніжної статі з роками стають тільки токсичнішими. І я це бачу. Отрута злизується з кінчиків пальців. Кажуть, жінки швидше розвиваються в підлітковому віці, ніж чоловіки. Що ж. З часом це змінює колір. Чи багато я знаю цікавих/гарних чоловіків у віці близько 40-50 років? Дайте подумати…але якщо я запитаю себе те ж саме про жінок, то побачу, в першу чергу токсичність. Це вже не сумно, це факт. Сумний факт? Можливо…

Посиджу, поспостерігаю, як воно буде розвиватись далі. Але є момент, коли ти в собі вбиваєш щось. Наче та отрута вбиває зубний нерв. І мені здається, що якщо я вже був на шляху “позбавитись від трупа”, то зараз кожне слово як цвях у кришку гроба.