Подивились Яма (2001)

Цей фільм нагадав мені часи мого дитинства – часи, коли вміли знімати моторошне кіно. Про що ж воно?

Яма це досить класична історія, в якій четверо однокласників вирішують відлинити від поїздки, і…зникнути. При цьому, за попередньою історією, батьки будуть вважати, що діти в школі, а школа буде думати, що діти вдома. Сама ж компанія тим часом планувала провести весело час у приміщенні, котре нагадує бункер. Як ви розумієте, нас чекає “оцетакповорот” з тим, що двері бункера залишаться назавжди зачиненими. Що ж насправді трапилось, нам розповість виживша дівчинка на ім’я Ліз, яку зіграла Тора Берч.

Не дивлячись на те, що фільм має тривалість всього 1 годину 44 хвилини, сама по собі історія розповідається з кількох точок зору – Ліз, як дівчини що врятувалась, і Мартіна (Деніел Броклбенк) – хлопця, який заточив кампанію у ямі. Причому з розвитком сюжету історія кожного з них отримує новий розвиток і нову точку зору на те, які події відбувались напротязі 15 днів.

Акторський склад фільму досить непоганий, окрім Тори Берч тут також зіграла на той момент юна Кіра Найтлі (подруга Ліз, Френкі). В той же час він отримав опосередковані відгуки на Rotten Tomatoes (лише 53% позитивних відгуків). Що ж пішло не так?

Почнемо з того, що це психологічний трилер – жанр, в якому ти можеш знайти безліч неточностей. Можливо саме це і було причиною, через яку він мав настільки низький рейтинг. В іншому ж картина з першого кадру і до останнього моменту тримає тебе в напружені, не даючі чіткої відповіді що саме трапилось і хто в цьому винен. І на мій погляд, фільми саме тієї епохи (початок 00-х) є одними з кращих у цьому жанрі. Вони не мали якоїсь надуманості, якою часто грішать сучасні фільми. Тобто зараз ми частіше зустрінемо трилер про те, як на героїв полює якийсь супер-комп’ютер чи вони “огрібають” від сучасних технологій, ніж звичайну історію про сильне, хоч і, дещо, хворобливе кохання.

Іноді хочеться такого…брудного фільму, який затягує тебе з головою. Не в останню чергу щоб відволіктись від всього того сучасного непотріба, що виходить ледь не кожен день. І “Яма” це саме такий фільм. Моя особиста оцінка 8 з 10. Цікава історія, цікаво закручено, гарні актори. Фільм, до речі, засновано на книзі “After the Hole” англійського письменника Гая Берта.

Имя твое – болезнь для меня…

…и нет причин, чтоб просто увидеть тебя…

Згадався мені Капітонов, раптом, через мій же допис. І згадалась одна пісня… Продовжувати читання Имя твое – болезнь для меня…

До моєї творчості можна відноситись по різному

Але…тепер ми маємо визнаний факт, що когось моя творчість та й надихає..


Чудово, коли хтось хоче тебе намалювати не тому, що ти попросив чи ж заплатив, а саме тому, що йому сподобалось першоджерело.

Це гріє душу в ці морозні дні <3

Choke Me

Do what I say
And don’t you ever betray me
You are here to obey me
Are you not?..” – саме цими словами закінчувався мій вчорашній допис, і саме з них я розповім про свою нову роботу і що на неї надихнуло. Продовжувати читання Choke Me

Подивились 8 жінок (2002)

Стало вже класикою писати відгук на фільми Франсуа Озона. Чи варто цьому дивуватись?..

Продовжувати читання Подивились 8 жінок (2002)

З чистого аркуша

З серіалів, які мені припали до душі, був один про який я не розповідав. Я планую передивитись його, щоб відновити спогади і відчуття. Пам’ятаю, що мені подобалась музика в ньому. Дещо меланхолійна.

Здивувався, що два роки тому в мене був однойменний допис. Я думаю, що назва дописа відповідала теж назві цього серіалу. Загалом в ньому йдеться про чоловіка, котрий переїжджає в нове місто і планує почати все з початку. Раніше в нього були проблеми з алкоголем, тож він намагається відійти від минулого і йти далі. Але певні складнощі в житті повертають його до попереднього шляху, і від нього всі відвертаються.

Я намагаюсь жити життя, але іноді це дуже важко, бо всі твої плани і потуги руйнуються через реальність, яка просто не дає тобі випливти до берегу. І це не є зараз про спогади дворічної давнини. Тобто не думки про самогубство чи ще щось – просто часом приходить розуміння, як важко вивезти цей світ на своїх плечах. Я зараз далі від самогубства ніж будь коли, тим дивніше було дивитись той фільм днями, з розумінням що ти знаєш як воно, і тебе більше лякає не те що ти бачиш, а те що ти хочеш сказати “е ні…ти це не так робиш, дай покажу як…”.

Мені тоді не вдалось викреслити себе з цього світу, і мені стало цікаво як воно буде, якщо зробити все навпаки. Якщо спробувати його жити? Це життя, не дивлячись ні на що. Я не боюсь ТЦКшників чи блокпостів не тому, що я вірю в свій статус. Фактично, за цим статусом, я мертвий як військовий. Мені цікавіше інше – от схопили мене десь. Бусифікували. Що далі? З тими електронними реєстрами і іншим…де про тебе знають більше, ніж ти сам. Як я пройду ВЛК і де опинюсь? Це була б пригода, приблизно так я це відчуваю.

Мені дали шанс жити вільно, і я ним користуюсь. Іноді це важче, ніж хотілося б. Іноді незрозуміло. Але я пробую, як можу…

 

Ще кілька поворотів – замкнеться коло знов..

..ні ви, ні я не проти, але, ні слова про любов!.. Продовжувати читання Ще кілька поворотів – замкнеться коло знов..

Choke v01

В суті своїй, що таке камера? Камера це лише інструмент, котрий надає можливість втілити свій погляд на світ у якусь ідею. Для мене камера – це можливість поєднати кілька речей, щоб отримати щось нове. Продовжувати читання Choke v01