Площини

Ми можемо сприймати будь-як близько будь-яку особу, але кожна особа існує в кількох площинах. Одна площина це наші розмови. Інша площина світосприйняття. Ще одна площина сім’я, що з одного, що з іншого боку. І таких площин є багато. В кожного з нас. І, тобто, ми сприймаємо людину близькою, але це відбувається в одній площині. Але ми сприймаємо це, наче це відбувається по всіх напрямках одночасно. Потім відбувається “щось не те”, і наше сприйняття змінюється. Воно змінюється відносно цієї самої однієї частини. Але внутрішньо ми сприймаємо це, як те що воно змінилось глобально і в цілому…

Між Вікнами

Я вмію/люблю знаходити якісь знаки (навіть там, де їх нема). Так і з цим метеликом. Він застряг між вікнами, хоча я думав що він сидить на зовнішньому вікні. Приблизно так само почуваюсь і я – наче застрягши між двох вікон. Одна половина тебе каже – ти самодостатній, тобі ніхто не потрібен. Інша каже – тобі потрібен хтось.

В загальному ж, ти просто продовжуєш сидіти між вікнами, чекаючи…якогось знаку? Не впевнений…

Мабуть…

Воно б і чудово було жити в регіоні, де світло не зникає після першого ж прильоту, а часом і без. Але…як є. Заї…ть – куплю пару панелей сонячних, АВРку, і заб’ю болт. Якось так, по скромному…

..the Cure 2.0

Взимку була в мене “робота на тему“. Це був знімок на пісню Yonaka – The Cure.

Тоді я написав, що творчість то є ліки, хоча, на скільки пам’ятаю, то все одно стосувалось людини. Зараз від зворотного – чи може бути людина ліками від когось чи чогось? Схиляюсь, що ні. Будь-яка людина то є, більше, хвороба. Просто ми закидаємо одні симптоми іншими. Вважаючи, що інші симптом менш шкідливі, ніж попередні.

Іноді найважче віднайти цілістність в собі. В своїй творчості. Думках. Бо ти є всесвіт. Вже сам по собі. Все інше дрібниці..

Бабусин Мігель де Сервантес

Бабусин де Сервантес мав всі шанси стати першим, що я (спробую?) якось відреставрувати.

Ну…поки що то просто довести до ладу. Бо він мені подобаєцця. Свій хлопець. Просто трішки зашарханий…Я б хотів повернути вигляд деревини до…деревини. Хванєри до хванєри. Дзеркала до…дзеркала?. Покрити маслом з воском і буде щастя. Але думаю то далекі плани. Поки що хоча б просто почати використовувати за призначенням.

Хата (майже) холостяка вона така…дивна. Стеля чорна бо піч “задиміла” коли дядько топив її і…пішов з будинку. Хтось скаже – бруд. А для мене то просто “творча стеля”. Типу ви ще побачите не один знімок, де я це використаю як елемент декору. Як і старі шпалери. Бо для когось мрачняк – для нас то натхнення.

Так. А тепер точно треба їсти готувать…

Ті кого любим найбільше, ранять не в серце, а глибше..

Нє, допис не про те. Звучало в колонках просто. Продовжувати читання Ті кого любим найбільше, ранять не в серце, а глибше..

But I’ve been here before..

Загалом, нічого нового..

“Need a minute, but I’m surrounded, ah, ah
Friends are coming at me like vultures
How come nobody ever told ya?
I wouldn’t show your face till it’s over, ah, ah

But I’ve been here before, ‘fore, ‘fore
So hit me when I’m sore, I’m sore”

Маніфест (розмови з Дар’єю)

“Істина в тому, що такі люди як ми з тобою – є самодостатніми. Факт. Що ми соціальнозалежні – це вже інша історія. Але ж ми і не плануємо “жити з цілим світом”. Тож об’єктивно. Що для таких як ми головне в іншій людині, яка має бути поруч?
1. Прийняття нас такими як є. З потребою у додатковому спілкуванні. Чи всі люди дадуть таку можливість? Ні.
2. Можливість ділитись чимось і бути почутими. На прикладі твого “співробітника” – він вже не пройшов цей тест. Виходячи з попередніх думок.
3. Теплість взаємовідносин. Ми готові давати тепло і хотіли б його отримувати. Не за “добре виконану команду” (як у собак), а просто. Бо в нас вбачають живу людину. Тож якщо людина сама по собі до тебе “тепло” не ставиться, чи не йде на контакт – це не про те, що проблема в тому. Просто або у вас немає конекту, або людина не сприймає тебе (читати пункт 2).
4. Спільний досуг. Важливий пункт. Бо без спільних справ взаємовідносин не існує. І це про те, що ви або кудись разом їздите і це подобається, або ж дивитесь/слухаєте/читаєте щось, про що потім можна поговорити.
5. Майбутнє. Взагалі це не про “наші” взаємовідносини, а взаємовідносини в цілому. Люди мають бачити спільне майбутнє. В спільному місці. В спільній реальності. Якщо люди в нашому віці не бачать спільного майбутнього – це означає, що в них вже закладені різні шляхи. Вони не зміняться з часом. Просто ще більше розійдуться. Тому вже на цьому етапі важливо ділитись і чути про те, як людина бачить себе років через 5-10, умовних.

Здавалося б, це все про “базове”, але ми нехтуємо приблизно 3 пунктами з 5 щоразу, і думаємо що проблема в нас. Але проблема не в нас, а в тому що просто ви різні люди. З різним уявленням/ставленням до життя.”

На роздоріжжі

Два дні, дві спроби, два шанса. Не так. Нуль шансів. Бо ми завжди лишаємось собою. Я про це сказав Дар’ї – наша проблема в тому, що навіть намагаючись/бажаючи бути або виглядати як хтось інший, ми повертаємось до того, що наша поведінка не змінюється, бо ми є ми. У всіх сенсах. Перепитав себе, що б зробила Sa. Вона порекомендувала бути собою. В найгіршому з варіантів. А це нігті, визиваюча сережка (дві?), і…гендерно нейтральна футболка. Все як ми любимо.

Sa грається в свою гру…це не про бажання комусь сподобатись, це про бажання сподобатись собі. Бути собою в тому рідкому моменті. Гіршою, чи кращою своєю половиною?..ніжною. В першу чергу.

Мені хотілося б навчитись прикидатись кимось іншим. Зручним в тих чи інших моментах. Розуміючим в тих чи інших моментах. Але я це я. Зі всіма плюсами і недоліками. Ні, я не вважаю недоліком те, як я іноді виглядаю чи сприймаю себе. Навпаки.

Sa нікуди не зникне. З мене. З цього всесвіту. Бо вона і є той останній запобіжник, котрий рятує мене від всього того, що трапилось тоді. Sa це альтернативна “я”, котра захотіла жити. Яка сказала “я навчу тебе, як розважатись і бути собою. Як будувати плани і дивитись в майбутнє. Як жити не дивлячись на те, як часом буває важко”. Музика, фільми, книги, інше – неважливо. Важливо розуміння, що часом я буваю більше Sa, ніж собою. Це не дні траура, це дні свята. Наче в тебе день народження. Штучний, але ж. Люблю ці дні. Влаштуєм свято?..