“Як і раніше – думаю прямо протилежне. Тобто чим більш низьке бачення у людини, тим…легше їй живеться. Візуалізуючи просто уяви це як горизонт. Чим далі відкриваються тобі види – тим важчим ти бачиш свій шлях, бо там гори, каміння річки. Якщо ж ти “летиш низько” і бачиш тільки дорогу попереду якої дерева – тобі все здається легшим/простішим. Як приклад – я думаю, що самі сумні люди були б ті, хто знав про те як він помре. Наразі я до них відношусь, в тому сенсі що моє нинішнє бачення життя показує, що не від хвороби якоїсь. Був дивний час, дуже давно, коли хотілось взагалі захворіти чимось невиліковним, щоб мати “чіткі терміни”.
Але повертаючись до людей, які б знали як їх не стане в цілому – вони знали чим закінчиться, і постійно б про це думали. Так само і ми – постійно думаємо про те, “а що ж там ще трішки далі за горизонтом”, і розуміємо, що місцями ми все одно не дізнаємось всього. Тому…мабуть треба просто жити бажанням. Сьогоденням. Хочеш розвестись? Розводься! Ти завтра можеш знову одружитись, а може і з тією ж людиною, якщо ваші шляхи знову пересічуться, але в моменті, прям зараз – роби те, що бажаєш. Бо тільки так ти лишатимешся, хоч умовно, але щасливим. Коли робитимеш не те що маєш чи що від тебе очікують, а те що хочеш сам, всередині…
Відкрийте більше з Notes 2.0
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.